Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2011 року щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2011 року засуджено:

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі;

ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, не судиму,

за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_11,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, раніше неодноразово

судимого, останній раз вироком Софіївського

районного суду Дніпропетровської області

від 23.12.1999 року за ст. 94 КК України

на 10 років позбавлення волі, звільненого

17.04.2009 року умовно-достроково на

5 місяців 8 днів,

за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

Стягнуто із засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 131 грн. 95 коп. з кожного на користь Міської клінічної лікарні № 2 м. Кривого Рогу в рахунок відшкодування витрат на лікування ОСОБА_12

Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_5 з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 по 25 000 грн., а з ОСОБА_10 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині цивільного позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2011 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнано винними та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Приблизно о 21 годині 3 грудня 2009 року ОСОБА_9, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля свого будинку, розташованого по АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, нанесла ОСОБА_12 не менше двох ударів долонею в область обличчя та не менше чотирьох ударів взутою ногою в область тулубу та голови, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя, від яких настала смерть потерпілого.

Приблизно о 21 годині 30 хвилин 3 грудня 2009 року ОСОБА_10, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля будинку ОСОБА_9, розташованого по АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, нанесла ОСОБА_12 не менше одного удару взутою ногою в область тулубу з лівої сторони, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя, від яких настала смерть потерпілого.

Приблизно о 1 годині 4 грудня 2009 року ОСОБА_11, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на ділянці дороги, розташованій між с. Дніпровка та с. Лісопитомник Криворізького району Дніпропетровської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_12 удари руками, зажатими в кулак в область голови та обличчя, а також взутими ногами по тулубу та інших частинах тіла, від яких той упав на асфальт. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_11 підняв ОСОБА_12 та наніс йому не менше одного удару рукою зажатою в кулак в область грудей та не менше одного удару долонею в область голови. Своїми діями ОСОБА_11 заподіяв ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя, від яких настала смерть потерпілого.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засуджених, просять скасувати вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду та постановити новий вирок, яким призначити всім засудженим більш суворе покарання та задовольнити цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі. Зазначають, що ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вчинили особливо тяжкий злочин в стані алкогольного сп’яніння, не визнали своєї вини та не розкаялись, а тому призначене їм покарання є м’яким.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування вироку місцевого суду і ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_9 та направлення справи на нове розслідування. Зазначає, що вирок не є законним та обґрунтованим, оскільки базується на суперечливих доказах та припущеннях. Вказує на те, що ні орган досудового слідства, ні суд не встановили, які конкретно тілесні ушкодження заподіяв потерпілому кожен із засуджених, в тому числі і ОСОБА_9, та причину смерті потерпілого. Вважає, що суд мав застосувати до ОСОБА_9 положення ст. 79 КК України, оскільки в неї є малолітня дитина. Крім того, посилається на однобічність та неповноту досудового і судового слідства.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженої ОСОБА_10, порушує питання про скасування судових рішень щодо неї, перекваліфікацію дій з ч. 2 ст. 121 на ч. 2 ст. 126 КК України та закриття кримінальної справи в зв’язку з відсутністю скарги потерпілого. Зазначає, що всупереч вимогам ст. 323 КПК України вирок ґрунтується на неправдивих та суперечливих показаннях засудженої ОСОБА_9 та свідків, постановлений без повного та всебічного дослідження обставин справи. Вважає, що вина ОСОБА_10 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого не доведена. Крім того, вказує на порушення права ОСОБА_10 на захист, оскільки на початку досудового слідства вона допитувалась як свідок та їй не призначався захисник.

Також захисник вважає, що призначене ОСОБА_10 покарання є надто суворим, а розмір відшкодування моральної шкоди завищеним.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення усіх касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12, які спричинили смерть потерпілого, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно й об’єктивно дослідив, правильно оцінив.

Доводи захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що вирок суду відносно їх підзахисних ґрунтується на суперечливих доказах та припущеннях є безпідставними.

Так, самі засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не заперечували факту побиття ними ОСОБА_12 за вказаних у вироку обставин. При цьому вони вказували на меншу кількість нанесених ударів та заперечували можливість настання від них смерті потерпілого.

Незважаючи на це, винуватість засуджених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються іншими доказами у справі, зокрема: даними протоколу огляду місця події, з якого вбачається, що на території домоволодіння ОСОБА_9 виявлені плями бурого кольору, які відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи є слідами крові та їх походження від ОСОБА_12. не виключається; даними протоколу огляду туфель, в які була взута ОСОБА_9, з якого вбачається, що на одному з них виявлені сліди крові, походження якої від ОСОБА_12 відповідно до висновків судово-імунологічної експертизи не виключається; даними протоколу огляду спортивних штанів та кросівок ОСОБА_10, відповідно до якого на кросівках виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_12 відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи не виключається; даними протоколів огляду місця проживання та одягу ОСОБА_12 в ході яких виявлені сліди крові, походження якої від останнього відповідно до висновків судово-імунологічних експертиз не виключається.

Також винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтверджується даними довідки КУ "Клінічна міська лікарня № 2", з якої вбачається, що ОСОБА_12 був доставлений до лікарні з численними травмами та 7 грудня 2009 року помер від сполученої травми голови, тулубу та кінцівок; даними протоколу очної ставки між ОСОБА_10 та ОСОБА_9, даними протоколів відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_9 та ОСОБА_10, даними висновків судово-медичної експертизи, висновків додаткових та комісійної судово-медичних експертиз, відповідно до яких всі тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_12, як кожне окремо так і всі в сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя, що спричинили смерть потерпілого. Травматичні дії тупих твердих предметів в область голови, грудей та живота призвели до виникнення сполученої травми тіла і знаходяться в прямому причинному зв’язку зі смертю ОСОБА_12

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що дії ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України та вважає доводи захисника ОСОБА_8 про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_10 на ст. 126 КК України безпідставними.

Посилання захисника ОСОБА_8 на порушення права ОСОБА_10 на захист під час досудового слідства також є безпідставними. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_10 під час ознайомлення в якості обвинуваченої з правом на захист відмовилась від послуг захисника та виявила бажання захищати свої права самостійно.

Доводи потерпілого ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6 про те, що призначене всім засудженим покарання не відповідає тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м’якості, так само як і доводи захисника ОСОБА_8 про суворість призначеного ОСОБА_10 покарання, є непереконливими.

Призначаючи покарання всім засудженим, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який відносить до тяжких, конкретні обставини його вчинення та наслідки, роль кожного із засуджених, а також дані про їх особи, зокрема те, що ОСОБА_11 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються, мають на утриманні малолітніх дітей, та призначив покарання, яке у повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

При цьому, враховуючи міру призначеного ОСОБА_9 покарання, підстав для застосування до неї ст. 79 КК України, про що вказує захисник ОСОБА_7, немає.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 розглянутий судом у відповідності до вимог ст. 328 КПК України, а розмір моральної шкоди, стягнутий із засуджених на користь потерпілого, відповідає вимогам розумності та справедливості, в зв’язку з чим доводи потерпілого про необхідність збільшення розміру відшкодування, так само як і доводи захисника ОСОБА_8 щодо його зменшення, до уваги не приймаються.

Що стосується доводів захисників про неповноту та однобічність досудового і судового слідства, то вони були ретельно перевірені апеляційним судом і на їх спростування з дотриманням вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду наведено відповідні аргументи. Дати іншу оцінку доказам, а також скасувати вирок місцевого суду в зв’язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи касаційний суд згідно з чинним законодавством не вправі.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2011 року щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілого ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 – без задоволення.