5-102км12 Про умисне ухилення від сплати податків до бюджету України, скоєне суб'єктом підприємницької діяльності шляхом підробки офіційних документів - 21.02.2012 Прийняття

розглянула 21 лютого 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2011 та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2011 року.

Вказаним вироком, залишеним апеляційним судом без зміни,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено: за ч. 3 ст. 212 КК — до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк два роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 358 та ч. 2 ст. 358 КК — до покарання у виді обмеження волі на строк відповідно два роки та два роки шість місяців; за ч. 3 ст. 358 КК — до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк два роки та з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, будучи фізичною особою-підприємцем, тобто суб’єктом підприємницької діяльності, відповідальним за організацію та ведення бухгалтерського обліку та звітності, а також за нарахування і сплату податків, зборів та інших обов’язкових платежів, при здійсненні фінансово-господарської діяльності в період із липня 2008 року по жовтень 2009 року умисно всупереч вимогам підпунктів 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 10.2 ст. 10 Закону України від 03 квітня 1997 року "Про податок на додану вартість" використав підроблені документи з метою звільнення від обов’язків зі сплати податків шляхом зниження об’єкту оподаткування, повторно вчинив підробку і використав завідомо підроблені документи — податкові декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, жовтень 2008 року, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року і додатків № 5 до них — розшифровок податкових обов’язків та податкових кредитів у розрізі контрагентів, до яких вніс неправдиві відомості, і надав їх з метою звільнення від обов’язків зі сплати податків до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, в результаті чого умисно ухилився від сплати ПДВ на суму 1 452 193 грн, що призвело до фактичного ненадходження в бюджет держави вказаної суми коштів в особливо великих розмірах.

У касаційній скарзі з урахуванням доповнень до неї захисник, не оспорюючи доведеності винності засудженого та правильності кваліфікації його діянь, просив судові рішення змінити: в частині засудження ОСОБА_2 за частинами 1, 2, 3 ст. 358 КК — пом’якшити покарання і звільнити від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого; в частині засудження за ч. 3 ст. 212 КК — призначити покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з урахуванням нової редакції від 15 листопада 2011 року статей 53, 212 КК та вимог ч. 1 ст. 5 КК.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника в частині звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та просив привести вирок у частині засудження ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212 КК у відповідність із новою редакцією, пояснення захисника ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Подія злочинів, доведеність винності засудженого ОСОБА_2 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка діянь за ч. 3 ст. 212, частинами 1, 2, 3 ст. 358 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Касаційні доводи захисника щодо призначення засудженому ОСОБА_2 покарання за ч. 3 ст. 212 КК у виді штрафу замість позбавлення волі є обґрунтованими.

Так, Законом України від 15 листопада 2011 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності" (4025-17) , що набрав чинності із 17 січня 2012 року, до ч. 3 ст. 212 КК внесено зміни, згідно з якими основним покаранням замість позбавлення волі визначено штраф у розмірі від п’ятнадцяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ОСОБА_2 вироком місцевого суду засуджено за ч. 3 ст. 212 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років, яке він на цей час відбуває.

Як установлено в ч. 1 ст. 5 КК, закон про кримінальну відповідальність, що пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання.

Отже, враховуючи те, що за повідомленням місцевого суду вирок щодо ОСОБА_2 у частині засудження за ч. 3 ст. 212 КК не приводився у відповідність із Законом України від 15 листопада 2011 року (4025-17) , колегія суддів дійшла висновку, що покарання за цим складом злочину має бути знижено до відповідного розміру штрафу за правилами, передбаченими у пунктах 2, 3 Прикінцевих та перехідних положень згаданого Закону (4025-17) .

Так, за вироком місцевого суду ОСОБА_2 відбуває покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років, що дорівнює 1827 дням (з урахуванням двох високосних років). На час розгляду справи касаційним судом він відбув 251 день (з 15 червня 2011 року по 21 лютого 2012 року). Таким чином, йому залишилося відбувати 1576 днів позбавлення волі.

Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 53 КК розмір штрафу особам, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, визначається виходячи зі строку невідбутого покарання шляхом його перерахунку з розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто у цьому випадку розмір штрафу для ОСОБА_2 становить 214 336 грн (1576 днів помножено на 136 грн).

Тим же вироком ОСОБА_2 також було засуджено: за ч. 1 ст. 358 КК — до покарання у виді обмеження волі на строк два роки; за ч. 2 ст. 358 КК — до покарання у виді обмеження волі на строк два роки шість місяців; за ч. 3 ст. 358 КК — до покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

Тому з огляду на те, що згідно зі ст. 51 КК штраф є найменш суворим видом кримінального покарання, ОСОБА_2 має бути призначено покарання за сукупністю злочинів, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 358 і ч. 3 ст. 212 КК, на підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, як визначено у вироку місцевого суду.

Що стосується касаційних доводів захисника про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, то, на думку колегії суддів, вони є необґрунтованими, оскільки зі справи таких підстав не убачається.

Місцевий суд при призначенні покарання врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, усі пом’якшуючі покарання обставини та позитивні дані про особу засудженого, з якими захисник пов’язав свої касаційні вимоги. Тобто дотримався вимог ст. 65 КК.

Таким чином, касаційна скарга захисника підлягає лише частковому задоволенню.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2011 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2011 року щодо ОСОБА_2 змінити.

На підставі пунктів 2, 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 листопада 2011 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності" (4025-17) знизити ОСОБА_2 основне покарання, призначене за ч. 3 ст. 212 КК, до покарання у виді штрафу в розмірі дванадцяти тисяч шестисот восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 214 336 грн.

Згідно зі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк два роки шість місяців з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк два роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.