Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 21 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2011 року щодо ОСОБА_6,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2011 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. ст. 69, 77 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 2 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати за проведення експертизи.

Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2011 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання.

Призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 2 роки, без конфіскації майна.

В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що він, працюючи на посаді завідуючого складом ТОВ "Енергосервіс" та будучи матеріально-відповідальною особою за забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей, в період з 1 лютого 2008 року по 1 вересня 2010 року періодично вчиняв привласнення кабельно-провідної продукції з приміщення складу, розташованого за адресою 3-й Лазьковський в’їзд в м. Харкові. Всього ОСОБА_6 привласнив майно ТОВ "Енергосервіс" на загальну суму 409 905 грн. 53 коп., заподіявши матеріальні збитки на вказану суму.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого, ставить питання про зміну вироку апеляційного суду та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Вказує на те, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, щиро розкаявся у вчиненому та добровільно в повному обсязі відшкодував завдані злочином збитки, керівник підприємства, якому були завдані збитки, просив не позбавляти його волі. Вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства.

В касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 також порушує питання про звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. При цьому посилається на ті ж обставини, що і його захисник.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка заперечувала проти касаційних скарг захисника та засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій в касаційних скаргах захисника та засудженого не оскаржуються.

Їх доводи про невідповідність призначеного вироком апеляційного суду покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок суворості є непереконливими.

Так, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, апеляційний суд провів часткове судове слідство та відхилив його доводи про безпідставне застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6

При цьому апеляційний суд врахував, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав вину та щиро розкаявся, повністю відшкодував задані злочином збитки, позитивно

характеризується, має на утриманні малолітню дитину та дружину, тобто врахував всі ті обставини, на які посилаються в касаційних скаргах захисник та засуджений. Саме ці обставини в їх сукупності, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання засудженого стали підставою для призначення ОСОБА_6 на підставі ст. 69 КК України більш м’якого покарання, ніж передбачене санкцією частини статті, за якою його засуджено.

Разом з тим, апеляційний суд погодився з доводами прокурора про безпідставне застосування ст. 75 КК України, пославшись на те, що місцевий суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, який відноситься до особливо тяжких, та не мотивував свого рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання.

З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що покарання, призначене ОСОБА_6 апеляційним судом, в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судового рішення по справі, не встановлено.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 – без задоволення.