5-289км12 Про умисне вбивство, скоєне шляхом задушення сином своєї матері - 21.02.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 21 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 2 серпня 2011 року щодо нього.

Вироком Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 травня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 2 серпня 2011 року апеляції засудженого та його захисника залишені без задоволення, а вирок суду – без зміни.

Як установив суд, 26 грудня 2010 року, приблизно о 5 годині, ОСОБА_6 за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 з метою вбивства задушив свою матір – ОСОБА_7, 1924 року народження, здавивши її шию пальцями рук. Причиною смерті ОСОБА_7 згідно висновку експертизи стала механічна асфіксія.

У касаційній скарзі засуджений порушив питання про скасування судових рішень у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права на стадії досудового і судового слідства. Твердив, що органами досудового слідства під час розслідування даної справи були допущені грубі порушення його прав на захист, на що не звернув уваги суд при розгляді справи в судовому засіданні. Зокрема, вказав про те, що явка з повинною, в якій він визнав себе винуватим у вчиненні умисного вбивства, написана ним під тиском працівників міліції; в період його перебування на стаціонарній судово – медичній експертизі були складені протоколі слідчих дій з участю захисника, який не мав з ним побачення. Зазначив, що він убивства не вчиняв, а лише допоміг своїй матері повернути голову, хоча й не заперечив, що, можливо, його дії ненавмисно призвели до смерті потерпілої, мотиву вбити матір він не мав. У зв’язку із цим також висунув прохання про перекваліфікацію його дії на ст. 119 КК України і призначення йому за цим законом покарання, не пов’язаного з реальним позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника на підтримання доводів скарги, прокурора, який підтримав скаргу частково та просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції внаслідок порушення вимог ст. 377 КПК України і направити справу на новий апеляційний розгляд, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, аналіз доказів, досліджених під час судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте, як убачається з матеріалів справи, апеляційним судом при розгляді даної кримінальної справи та винесенні ухвали не було дотримано вимог вказаної норми кримінально - процесуального закону.

Так, засуджений та його захисник, не погодившись з вироком суду першої інстанції, подали апеляції, в яких порушувалося питання про скасування вироку з мотивів істотних порушень вимог кримінально – процесуального закону під час досудового та судового слідства.

Зокрема, в апеляції засудженого ОСОБА_6 стверджувалося, що явка з повинною, в якій він визнав себе винуватим у вчиненні умисного вбивства, написана ним під тиском працівників міліції, з висновкам експертиз його було ознайомлено невчасно, було позбавлено права заявляти клопотання про призначення додаткової експертизи, обмежено його у часі при ознайомленні з матеріалами справи, допущено неповноту досудового слідства.

Захисник ОСОБА_5 у своїй апеляції твердив про незаконність вироку місцевого суду, оскільки його висновки побудовані на припущеннях, без ґрунтовного дослідження обставин справи, тобто послався на порушення місцевим судом вимог ст. 323 КПК України. Зазначав, що явку з повинною ОСОБА_6 написав під тиском працівників міліції, а тому суд безпідставно визнав її належним доказом та поклав в основу вироку. У доповненнях до апеляції захисник вказав на істотні порушення вимог кримінально – процесуального закону на досудовому слідстві та неповноту розслідування справи, які неможливо усунути в судовому засіданні, і просив скасувати вирок та направити справу на додаткове розслідування або закрити справу.

Ці доводи апеляцій захисника і засудженого були детально викладені в описовій частині ухвали апеляційного суду. Разом з тим, апеляційний суд, зазначаючи в резолютивній частині ухвали, що апеляції засудженого та його захисника задоволенню не підлягають, всупереч вимогам ст. 377 КПК України не навів в ухвалі підстав прийняття такого рішення, не дав вичерпної відповіді на доводи апеляцій, обмежившись наведенням доказів, які суд першої інстанції поклав в основу вироку, та твердженням про усвідомлення ОСОБА_6 наслідків своїх дій. При цьому апеляційний суд не дав жодної відповіді на доводи апелянтів стосовно істотних порушень органами досудового слідства та судом першої інстанції вимог кримінально – процесуального закону, а також неповноти та однобічності розгляду справи, обмежившись загальною фразою про відсутність порушень вимог кримінально – процесуального закону, які могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу.

Отже, суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу щодо ОСОБА_6, не дав належної та обґрунтованої відповіді на доводи поданих апеляцій, чим порушив право учасників процесу на об’єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 362 КПК України, якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства, після виконання дій, зазначених у частині 2 цієї статті, головуючий ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, вислуховує їх пояснення з приводу поданих апеляцій і переходить до судових дебатів. Перед видаленням суду до нарадчої кімнати засудженому, якщо він брав участь в апеляційному розгляді справи, надається останнє слово.

З тексту ухвали суду апеляційної інстанції встановлено, що судом наведені вимоги закону було проігноровано. Так суд, перевіривши доводи апеляцій та матеріали справи, постановив своє рішення без заслуховування пояснень осіб, які брали участь у судовому засідання, проведення судових дебатів та надання ОСОБА_6 останнього слова. Наведене є порушенням права на захист засудженого і також є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, ухвала апеляційного суду є такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, в зв’язку з чим підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід врахувати вищезазначене, ретельно дослідити доводи апеляцій засудженого та його захисника, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, провівши за необхідності судове слідство, і з урахуванням усіх обставин прийняти обґрунтоване рішення і належним чином його мотивувати.