Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Широян Т.А., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 21 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурорів, які приймали участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2011 року.

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 21.11.2006 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, звільненого 11.03.2008 року за відбуттям покарання,

за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено обов’язки, передбачені п. 3 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2011 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вказаним вироком ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину за таких обставин.

На початку жовтня 2010 року ОСОБА_1, в лісопосадці, розташованій в районі вул. Взлітна у м. Маріуполі, незаконно, повторно без мети збуту придбав (зірвав) рослини дикоростучої коноплі, які переніс до себе додому за адресою АДРЕСА_1, де висушив їх та перетер, тобто виготовив, і зберігав особо небезпечний наркотичний засіб – каннабіс вагою 7,4 г., який 17 листопада 2010 року був у нього виявлений і вилучений працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції у зв’язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості, та направлення справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що судом призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не в повній мірі відповідає особі засудженого та тяжкості злочину. Крім того, прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки апеляційним судом належним чином не перевірені доводи прокурора, наведені в апеляції.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить переглянути судові рішення за аналогічних підстав, а також, звертає увагу на те, що згідно протоколу судового засідання під час розгляду справи апеляційною інстанцією останнє слово було надано засудженому ОСОБА_2, який не має ніякого відношення до даної кримінальної справи. Крім того судом, на порушення вимог ст. ст. 81, 324 КПК України, не вирішена доля речових доказів у справі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та правильність кваліфікації його дій прокурори у касаційних скаргах не оспорюють.

Доводи прокурорів, наведені у касаційних скаргах, щодо безпідставності застосування вимог ст. 75 КК України та звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Перевіркою справи встановлено, що призначаючи покарання, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини його вчинення, дані про особу засудженого, який раніше судимий, вину у скоєнні злочину визнав та щиро покаявся. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості злочину, особи ОСОБА_1, суд дійшов до вірного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та звільнив його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. При цьому судом враховано думку прокурора про необхідність звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.

Дійсно, суд не вирішив долю речових доказів. Між тим, це порушення не є підставою для скасування судових рішень, а підлягає усуненню в порядку ст. 409 КПК України.

Доводи прокурорів про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України є безпідставними, оскільки апеляційний суд, переглянувши дану кримінальну справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора, виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а призначене покарання таким, що відповідає вимогам ст.ст. 65, 75 КК України.

Допущена судом апеляційної інстанції описка під час виготовлення протоколу судового засідання носить редакційний характер і не впливає на законність прийнятого судом рішення, а тому не може бути підставою для його скасування.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, залишити без задоволення, а вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Рекомендувати Приморському районному суду м. Маріуполя Донецької області в порядку ст. 409 КПК України вирішити питання щодо долі речових доказів у справі.