Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Широян ТА., Шилової Т.С.,

за участю прокурора Таргонія О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2011 року.

Вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2011 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не одноразово судимого, останній раз 22 листопада 2007 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 71 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі, звільненого за постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 9 жовтня 2010 року умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 8 днів,

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 71, ч.1 ст. 72 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_1 за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Пятихатського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2007 року - 3 місяці позбавлення волі, та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2011 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, будучи раніше судимим за корисливі злочини, в період з 20-х чисел листопада 2010 року по 10 лютого 2011 року вчинив вісім епізодів викрадення чужого майна шляхом проникнення до приміщення. Зокрема:

- наприкінці листопада 2010 року, більш точної дати та часу встановити не представилось можливим, він, повторно, із гаражу, розташованому на подвір’ї АДРЕСА_1, викрав продукти харчування на загальну суму 1300 грн., які належали ОСОБА_2;

- 4 квітня 2011 року, біля 1 години він же, повторно, із приміщення для зберігання інвентарю, що по АДРЕСА_2 викрав два гумових човни, мотор, брезентову палатку, а всього майно на загальну суму 7400 грн., які належали ОСОБА_3;

- 7 січня 2011 року, біля 00 години 30 хвилин із приміщення гаражу № НОМЕР_1, розташованому на території гаражного кооперативу "Степний - 2" в м. Вільногірську по вул. Варена, він же повторно викрав автозапчастини та мідний кабель, що належали ОСОБА_4, всього на загальну суму 3750 грн.;

- 8 січня 2011 року, біля 2 години він же, повторно, із комори АДРЕСА_3, викрав побутові електроприлади, вимірювальні пристрої, дюралеві каструлі різною ємністю, а всього викрав майн на загальнусуму 6715 грн., що належали ОСОБА_5; та з комори № 5 цього ж підвального приміщення, повторно, викрав алюмінієву драбину та алюмінієву соковарку загальною вартістю 500 грн., які належали ОСОБА_6;

- 11 січня 2011 року біля 2 години він же, повторно, із приміщення для зберігання інвентарю, розташованому на першому поверсі третього під’їзду будинку № 61, що по вул. Леніна у м. Вільногірську, викрав запчастини для ліфту, які належали ТОВ "Ліфтсервіс", на загальну суму 1088 грн. 16 коп.

- 26 січня 2011 року, біля 00 години 30 хвилин, він же, повторно, із приміщення для зберігання інвентарю, розташованому на 1 поверсі першого під’їзду будинку АДРЕСА_4, викрав велосипед та вили загальною вартістю 350 грн., які належали ОСОБА_7;

- 5 лютого 2011 року, біля 1 години 30 хвилин, він же, повторно, із приміщення для зберігання інвентарю, розташованому у першому під’їзді будинку АДРЕСА_5, викрав велосипед та регістр опалення з чорного металу на загальну суму 250 грн., що належали ОСОБА_8

- 10 лютого 2011 року, біля 1 години, він же, повторно, із приміщення для зберігання інвентарю дошкільного закладу "Сонечко", розташованому по вул. Комсомола, 38-Б у м. Вільногірську, викрав металеві контейнери, каструлі, фарбу у банках та інше майно на загальну суму 1217 грн., яке належало заначеній установі.

Як убачається із змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність його вини та правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, просить постановлені щодо нього судові рішення змінити, та пом’якшити призначене йому покарання шляхом застосування ст. 69 КК України, посилаючись на те, що суд при розгляді справи не взяв до уваги його стан здоров’я та призначив занадто суворе покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважає касаційну скаргу засудженого безпідставною, а тому просив постановлені щодо нього судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, ніким не оспорюється.

Покарання ОСОБА_1 призначено судом з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, даних про його особу, а також усіх обставин справи.

Зокрема, суд взяв до уваги щире каяття ОСОБА_1 у вчиненому, його стан здоров'я, що злочини він вчинив внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, на чому ОСОБА_1 наголошував у касаційній скарзі.

Враховуючи те, що злочини, за які ОСОБА_1 засуджений за даним вироком, він вчинив в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком суду, суд призначив йому покарання за правилами ст. 71 КК України.

Апеляційний суд перевірив всі обставини справи, доводи апеляції засудженого, які є аналогічними його касаційній скарзі, і дійшов висновку про залишення вироку суду щодо ОСОБА_1 без зміни, з чим колегія суддів погоджується.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку покарання, призначене ОСОБА_1, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому колегія суддів погоджується з мотивами, наведеними місцевим судом, якими він обґрунтував неможливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2011 року щодо нього - без зміни.