Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула 16 лютого 2012 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 червня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у сумі 1275 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2011 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 скасовано, на підставі ч. 4 ст. 309 КК України кримінальну справу щодо ОСОБА_5 закрито.

Згідно з вироком, ОСОБА_5, 10 лютого 2011 року, приблизно о 17 год 15 хв, знаходячись біля кінотеатру "Родіна", розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 1, у приміщенні туалету у невстановленої особи незаконно, для особистого вживання, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, який зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту. В той же день, знаходячись на перехресті вул. Половецького та пр. К.Маркса у м. Дніпропетровську, був затриманий працівниками міліції, які при особистому догляді виявили та вилучили особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс, масою 5,5 г.

У касаційній скарзі прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 377 КПК України та неправильно застосував кримінальний закон, а саме ч. 4 ст. 309 КК України. Просить ухвалу скасувати, а справу – направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) вирішуючи питання про звільнення від кримінальної відповідальності особи, за ч. 4 ст. 309 КК України, суд повинен з’ясувати чи дійсно вона страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 не хворіє на наркоманію. Апеляційний суд, не спростувавши висновок місцевого суду, дійшов до протилежного висновку.

Отже, суд апеляційної інстанції, не врахував роз’яснення п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" (v0004700-02) та безпідставно застосував ч. 4 ст. 309 КК України.

Крім того, апеляційний суд, в порушення вимог ст. 377 КПК України, скасовуючи вирок щодо ОСОБА_5, не зазначив підстав, з яких вважає неправильними висновки суду першої інстанції щодо неможливості закриття справи на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що в разі застосування ч. 4 ст. 309 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 398 КПК України істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону апеляційним судом є підставою для скасування ухвали щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити .

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу – направити на новий апеляційний розгляд.

З оригіналом згідно: суддя

О.М. Литвинов