Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула 16 лютого 2012 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2011 року.

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 липня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 23 травня 2006 року за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 23 дні,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 5 місяців 23 дні.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 вересня 2011 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_5, 11 лютого 2011 року, приблизно о 21 год 30 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись на території кафе "ІНФОРМАЦІЯ_2", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, таємно викрав майно ОСОБА_6 на загальну суму 1 865 грн.

У касаційній скарзі засуджений вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 299 КПК України, на неправильне застосування ст. 71 КК України, вважає, що його дії неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, а призначене йому покарання не відповідає тяжкості злочину та його особі. Просить вирок та ухвалу змінити.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з протоколу судового засідання, суд першої інстанції ухвалив рішення, відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, при цьому суд з’ясував думку прокурора та засудженого, роз’яснив останньому про неможливість у подальшому оскаржувати фактичні обставини справи.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого.

Суд першої інстанції правильно визначив ОСОБА_5 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом приєднання до призначеного покарання, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, невідбуту частину покарання за попереднім вироком, оскільки засуджений вчинив новий злочин до повного відбуття покарання за вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 23 травня 2006 року.

Тому доводи засудженого, наведені у касаційній скарзі є необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані і справедливі вирок та ухвалу у касаційному порядку не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

З оригіналом згідно: суддя

О.М. Литвинов