5-313км12 Про застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом - 16.02.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 вересня 2011 року, якою до

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним наглядом.

Питання щодо цивільних позовів віднесено на вирішення в порядку цивільного судочинства, вирішено долю речових доказів.

В апеляційному порядку постанова районного суду не переглядалась.

Як установив суд, ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечні діяння, які підпадають під ознаки складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України, за таких обставин.

27 вересня 2010 року о 21:30 ОСОБА_1 біля будинку АДРЕСА_4, діючи умисно та з корисливою метою, таємно викрав мотоцикл марки "Мінськ" 1989 року випуску, з місця злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд. Своїми діями він завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 500 грн.

У період із 10-го по 12 березня 2011 року він умисно повторно з метою таємного викрадення чужого майна шляхом зриву навісного замка на вхідних дверях підвального приміщення будинку АДРЕСА_1, належного ОСОБА_3, проник всередину, звідки викрав велосипед марки Prinzes вартістю 200 грн, а всього майна на 250 грн, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

В ніч із 13-го на 14 квітня 2011 року ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, таємно з корисливою метою та за попередньою змовою з невстановленою органом досудового слідства особою на ім’я ОСОБА_9, викрав з автомобіля ЗАЗ 1102, державний номерний знак НОМЕР_1, що знаходився на подвір’ї будинку АДРЕСА_2 і належав ОСОБА_4, майно на загальну суму 250 грн. Після цього співучасники з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

19 травня 2011 року о 01:00 ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп’яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства та хуліганських спонукань, ігноруючи елементарні правила поведінки, перекрив на вул. Звенигородській у м. Ватутіні вихідну засувку ГГРПР на м. Ватутіна, внаслідок чого було припинено газопостачання до будинків м. Ватутіне та Звенигородського району загальною кількістю 6900 кв. Після цього ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник.

16 травня 2011 року о 23-ій год. ОСОБА_1, знаходячись біля під’їзду будинку АДРЕСА_4, діючи умисно, таємно та повторно, з корисливою метою, викрав велосипед шляхом зриву навісного замка на ньому. З місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Цими діями він завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на суму 350 грн.

25 травня 2011 року о 23:30 ОСОБА_1, діючи умисно, таємно та повторно, з корисливою метою викрав з території автостанції, що знаходиться по вул. Залізничній у м. Ватутіні, велосипед шляхом зриву навісного замка на ньому. Після цього з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Цим він завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 450 грн.

У травні 2011 року (точної дати та часу органом досудового слідства не встановлено) ОСОБА_1, діючи умисно, таємно та повторно, з корисливою метою викрав з території залізничного вокзалу, що по вул. Залізничній у м. Ватутіні велосипед марки "Україна". З місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Своїми діями завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 150 грн.

14 травня 2011 року о 00:30 ОСОБА_1, діючи умисно, таємно та повторно, з корисливою метою шляхом вільного доступу проник через незачинене вікно до будинку, по АДРЕСА_3 звідки викрав DVD-програвач вартістю 320 грн, стаціонарний телефон вартістю 100 грн. З місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд. Цими діями він завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 420 грн.

У касаційній скарзі прокурор просив про зміну постанови районного суду – виключення із формулювання суспільно небезпечного діяння, визнаного судом установленим, як скоєного ОСОБА_1, що передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, такої кваліфікуючої ознаки – "вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб". Обгрунтував це тим, що ОСОБА_1 визнано неосудним, а тому він не є суб’єктом злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Правильність застосування судом до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру за скоєні ним суспільно небезпечні діяння, передбачені ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України по суті у касаційному порядку не оспорюється.

Так, згідно з вимогами п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 7 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" (v0007700-05) постанова у справі про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам кримінально-процесуального закону і, крім вирішення питань, передбачених ст. 420 КПК України, містити в собі як формулювання ознак суспільно небезпечного діяння, визнаного судом установленим, так і посилання на перевірені в судовому засіданні докази, якими суд обґрунтовує свої висновки, а також мотиви прийнятого ним рішення.

За ч. 1 ст. 18 КК України суб’єктом злочину є фізична осудна особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Тому суб'єктом злочину може бути лише фізична осудна особа, тобто така, що під час вчинення діяння, передбаченого КК України (2341-14) , могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Неосудні особи позбавлені такої здатності і тому не можуть бути суб'єктами злочину, що передбачено у ч. 2 ст. 19 КК України.

До того ж ч. 2 ст. 28 КК України встановлено, що злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше суб’єктів злочину), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

Коли ж із групи осіб, які вчинили злочин, лише одна особа є суб’єктом злочину, а решта осіб унаслідок неосудності не можуть бути такими, дії винної особи, котра за наведених обставин притягується до кримінальної відповідальності, не можна розглядати як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

Судово-психіатричною експертизою від 22 липня 2011 року № 372 встановлено у ОСОБА_1 пфропфшизофренію параноїдної форми з епізодичним перебігом і стабільним дефектом, через що на період, до якого відноситься скоєння інкримінованих ОСОБА_1 діянь, він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Таким чином, доводи прокурора у скарзі про виключення із формулювання суспільно небезпечного діяння, визнаного судом установленим, як скоєного ОСОБА_1, що передбачено ч. 2 ст. 185 КК України, такої кваліфікуючої ознаки – "вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб", є слушними. Тому в цій частині постанова районного суду підлягає зміні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 394—396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Постанову Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 вересня 2011 року змінити, виключивши з обвинувачення ОСОБА_1 таку кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, як "вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб".