Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні 16 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_6

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_6,

1957 року народження, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки виправних робіт з відрахуванням 20 % заробітку в дохід держави.

ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 8 березня 2011 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння у приміщенні Ковельської дільниці ЗАТ "Ковельський ремонтно-монтажний комбінат", під час сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно взяв за одяг ОСОБА_5, штовхнув його в стіну, приклавши значну фізичну силу, та повалив на землю, внаслідок чого заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування судом кримінального закону, що потягло м’якість призначеного покарання. Вважає, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати ще й як хуліганство. Зазначає, що суд не виконав його клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими й просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи убачається, що за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковано правильно. При цьому суд дійшов вірного висновку про відсутність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України, оскільки він розпочав конфлікт і спричинив потерпілому тілесні ушкодження не безпричинно, із хуліганських спонукань, а під час сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків. Причиною сварки і засуджений, і потерпілий указують те, що ОСОБА_5 у черговий раз поклав свої продукти не в належному місці.

Твердження у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_5 про те, що суд при розгляді справи незаконно відмовив йому у фіксування судового процесу технічними засобами є безпідставними. З протоколу судового засідання та протоколу розгляду зауважень на цей протокол убачається, що учасники судового процесу, у тому числі потерпілий ОСОБА_5 і його представники клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами не заявляли.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не встановлено.

Як видно з вироку, суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про його особу, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності. зокрема, пом’якшуючі покарання обставини – щире каяття та сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди, та обтяжуючі – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння щодо непрацездатної особи похилого віку. Суд також узяв до уваги те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, має не утриманні неповнолітню дитину, хронічним алкоголізмом не страждає, на обліку у наркологічному диспансері не перебуває.

Тому обране судом ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені ОСОБА_5 в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

Підстав для скасування або зміни судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 – без задоволення.