Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.

суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.

за участю прокурора Гладкого О.Є.

захисника ОСОБА_1,

представників потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні 16 лютого 2012 року у м. Києві справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_1 на судові рішення щодо засудженої ОСОБА_5

Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 7 червня 2011 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

- за ч. 2 ст. 364 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки.

- за ч. 2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та звільнено засуджену від покарання, передбаченого вказаною статтею, у зв'язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із дворічним іспитовим строком та покладено обов?язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 10000 грн. на відшкодування моральних збитків солідарно.

Судові витрати, що складаються з коштів за проведені у справі судові експертизи, покладено на засуджену.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2011 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що вона, будучи службовою особою, яка згідно з посадовою інструкцією наділена організаційно-розпорядчими функціями, обіймаючи посаду заступника начальника Фастівського міського управління юстиції – начальника відділу реєстрації актів громадянського стану, знаходячись за місцем своєї роботи у відділі РАГС за адресою вул. Шевченка, 2, м. Фастів Київської області, 29 листопада 2003 року, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ОСОБА_7, яка бажала вступити в шлюб з громадянином ОСОБА_8, без згоди та відома останнього, склала запис акту про одруження № 508 від 29.11.2003, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про укладення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, хоч останні не одружувалися, роздрукувала зазначений документ, підписала його від свого імені, поставила печатку, надавши таким чином юридичної сили, таким чином підробила офіційний документ.

Після того, як ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер, ОСОБА_5 13 липня 2006 року направила посвідчену копію вищезазначеного підробленого запису акту громадського стану до Печерського районного суду м. Києва, а в подальшому він був взятий до уваги Апеляційним судом м. Києва, під час розгляду цивільної справи за позовом громадянки ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про визнання шлюбу недійсним як основний доказ реєстрації шлюбу.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 7 вересня 2009 року шлюб, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, та зареєстрований відділом РАГС Фастівського МУЮ Київської області, визнано недійсним. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2006 року актовий запис про розірвання шлюбу від 28.11.2003 між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 анульовано.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 потерпілу ОСОБА_9 як законну дружину ОСОБА_8 було позбавлено права на спадщину після смерті останнього у розмірі 2/3 частини його майна, що складається з грошових внесків з належними відсотками та компенсаційними сумами в розмірі 2688975,55 грн. та 16418,46 доларів США.

Після збігу шестимісячного строку для прийняття спадщини ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стали власниками зазначених грошових коштів, але через злочинні дії засудженої вони протягом п?яти років були позбавлені можливості вступити в спадщину. Крім того, сума інфляційних нарахувань на суму спадщини у національній валюті склала 1521960,14 грн., а ОСОБА_9 взагалі втратила право на спадщину після смерті чоловіка.

Діями ОСОБА_5 – як заступника начальника Фастівського МУЮ – начальника відділу РАГС спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян (потерпілих) та державним і громадським інтересам у виді підриву авторитету та престижу органів держаної виконавчої влади.

У касаційних скаргах:

- прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв?язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону під час вирішення питання щодо цивільних позовів потерпілих. Також, прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки в ній не наведено підстав, через які апеляцію прокурора визнано необґрунтованою, не наведено мотивів прийнятого рішення;

- потерпілий ОСОБА_4 посилається на невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчиненого злочину та її особі внаслідок м?якості. Також вважає необгрунтованим рішення суду про її звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України;

- захисник ОСОБА_10 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5 та закрити справу у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. Посилається на порушення підслідності даної справи, однобічність і неповноту судового слідства, поверхневий розгляд справи апеляційним судом.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора представник потерпілих ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 просить залишити судові рішення щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника засудженої, який підтримав свою касаційну скаргу, представника потерпілих, який просив залишити судові рішення без зміни, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, а касаційну скаргу потерпілого залишити без задоволення, а касаційну скаргу захисника засудженої задовольнити частково з таких підстав.

Доводи захисника ОСОБА_10 про неправильне застосування кримінального закону у зв?язку із необґрунтованим, на його думку, засудженням ОСОБА_5, є безпідставними. Вони перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій і визнані такими, що не відповідають матеріалам справи,оскільки спростовуються зібраними у справі доказами.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, який зробив свій висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів на підставі доказів, які дослідив та проаналізував в судовому засіданні, зокрема, надав належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_4, який пояснив, що на момент, коли було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та його батьком ОСОБА_8, останній знаходився у м. Херсоні і не міг бути у Фастові, де зареєстровано шлюб, заперечив, що батько розлучався з його матір?ю ОСОБА_9 та збирався одружуватися з ОСОБА_7; показанням свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4; показанням потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_6, свідка ОСОБА_13; показанням свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17; даним протоколів очних ставок між свідками ОСОБА_12 з ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, а також між ОСОБА_13 з ОСОБА_18, ОСОБА_4 з ОСОБА_20, ОСОБА_18 та ОСОБА_19; висновокам почеркознавчої, додаткової почеркознавчої та комісійної почеркознавчої експертиз про те, що підпис від імені ОСОБА_8 у рядку № 11 "Підписи осіб, що одружилися" виконано не ОСОБА_8, а іншою особою, даним постанов про долучення до справи речових доказів та їх оглядів; рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2007 року про визнання недійсним шлюбу, зареєстрованого 29.11.2003 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та Апеляційного суду м. Києва від 26.07.2007 року про скасування рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.03.2007 року, прийнятого на підставі підробленого запису акту про одруження між ОСОБА_7 та ОСОБА_8; рішенню Печерського районного суду м. Києва від 7.09.2009 року про визнання недійсним шлюбу, укладеного 29.11.2003 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2011 року про відхилення касаційної скарги ОСОБА_7 та залишення без зміни рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.02.2010 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 20.10.2010 року, згідно з якими визнано недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 29.11.2003 року з моменту його державної реєстрації та анульовано актовий запис від 29.11.2003 року № 508 у книзі реєстрації актів цивільного стану Фастівського міського управління юстиції Київської області, сукупності інших доказів, зібраних у справі. З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, тому доводи в касаційній скарзі захисника щодо неповноти судового слідства є безпідставними.

Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Таким чином, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку та правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, конкретних обставин справи, даних про особу засудженої, яка позитивно характеризується, раніше не судима, хворіє на тяжкі хронічні хвороби, та обрав покарання у межах санкцій закону. Покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Своє рішення про для звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд обґрунтував належним чином.

Доводи захисника ОСОБА_10 про порушення підслідності даної кримінальної справи не грунтуються на матеріалах справи, з якої вбачається, що заява ОСОБА_9 щодо використання невідомими особами сфальсифікованих документів, які стали підставою для оформлення шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, що були надані Печерському районному суду м. Києва під час слухання цивільної справи про визнання шлюбу недійсним, була подана до Генеральної прокуратури України, звідки надіслана прокурору Печерського району м. Києва для перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 116 КПК України.

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції, відповідно вимог ст. 377 КПК України, проаналізував належним чином всі доводи апеляції захисника ОСОБА_10 щодо безпідставності засудження ОСОБА_5, дав вичерпну відповідь на всі доводи апеляції захисника і обґрунтовано залишив її без задоволення.

В той же час, перевіряючи доводи апеляції прокурора щодо неправильного вирішення цивільного позову, апеляційний суд припустився помилки, оскільки не надав належної уваги зазначеним доводам прокурора, пославшись лише на те, що потерпілі не оскаржують рішення суду в частині цивільного позову. При цьому апеляційний суд не звернув уваги, що законність вироку в цій частині оспорювалась не потерпілими, а прокурором, і апеляція прокурора не була відкликана, а тому доводи його апеляції необхідно було розглядати з точки зору відповідності рішення вимогам закону, а не думки потерпілих з цього приводу.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, рішення суду в частині вирішення цивільного позову не відповідає вимогам закону, оскільки, як убачається зі змісту вироку, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд не навів відповідних мотивів прийнятого рішення, не звернув уваги, що у справі було заявлено 2 окремі позови: потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_4, кожен з яких містив окремі вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. Однак, у резолютивній частині вироку прийняте рішення про часткове задоволення позову і не конкретизовано, який позов мається на увазі, а також постановлено солідарний порядок відшкодування моральної шкоди на користь двох потерпілих, що не передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, рішення суду про вирішення цивільного позову є необґрунтованим, а тому на підставі ч. 1 ст. 398 КК України, судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 в іншій частині, не виявлено, тому в решті вирок та ухвалу щодо засудженої необхідно залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Касаційні скарги потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 7 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати в частині вирішення цивільного позову, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті судові рішення залишити без зміни.