Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Пойди М.Ф. суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А. за участю прокурора Матюшевої О.В. захисника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 лютого 2012року кримінальну справу за касаційними скаргами ПАТ «СК «Провідна» та захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2011року щодо ОСОБА_7

Вироком Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2011 року

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого

- засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 80 тис. грн., а на користь ОСОБА_9 20 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ПАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_8 14670,18 грн., а на користь ОСОБА_9 970 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_8 про стягнення витрат на виготовлення памятника залишено без розгляду.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 2685 грн.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2011року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання, в цій частині постановлено новий вирок.

Призначено покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він, 1 вересня 2010 року, близько 18 год. 15 хв. в світлий час доби, керуючи автомобілем «Форд Транзит», д.н. НОМЕР_1, рухаючись з боку м. Білогорська в сторону центру п. Нижньогірський з перевищенням допустимої у населеному пункті швидкості, створивши небезпеку для руху та загрозу життю та здоровя, перед початком зміни напряму руху не переконався у небезпеці свого маневру, виїхав на полосу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2103, що рухався по зустрічній смузі під керуванням ОСОБА_10, внаслідок чого останньому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст. 363 КПК України, оскільки не поновив судове слідство для перевірки висновків суду першої інстанції щодо стану алкогольного спяніння засудженого, не викликав лікаря-психолога, а також те, що суд необґрунтовано не взяв до уваги показань ОСОБА_11; ненадання оцінки судами першої та апеляційної інстанцій факту зіткнення транспортних засобів не на смузі зустрічного руху, а на середині дороги; неврахування помякшуючих обставин, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, порушує питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції та звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі ПАТ «СК «Провідна», посилаючись на те, що ПАТ «СК Провідна» є неналежним відповідачем по вимогам про відшкодування на пошкодження автомобіля, а також ненастання строку для виплати страхового відшкодування, невірне визначення розміру страхового відшкодування, який мав розраховуватися як за фізично знищений автомобіль; відсутність документально підтверджених витрат ОСОБА_8 при стягненні суми 2215 грн. на її користь.; при задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 в розмірі 970 грн. суд вийшов за межі цивільного позову, оскільки таких вимог він не заявляв, порушує питання про скасування вироку суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволення цивільних позовів до ПАТ «СК «Провідна» та відмову в задоволенні цивільних позовів в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1, який просив скасувати вирок апеляційного суду та залишити без змін вирок місцевого суду, прокурора, яка просила скасувати вирок у частині вирішення цивільного позову, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадку необхідності застосування більш суворого покарання.

Вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст.ст. 332- 335 КПК України. Крім того, у вироку апеляційного суду зазначається зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення. Зазначені вимоги закону суд виконав неналежним чином.

З матеріалів справи вбачається, що на вирок суду першої інстанції подавали апеляції захисник засудженого, потерпілі, прокурор та представник цивільного відповідача ПАТ «СК «Провідна». В апеляціях: захисник ОСОБА_6 просив звільнити засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, прокурор та потерпілі просили постановити новий вирок і призначити більш суворе покарання та задовольнити цивільні позови у повному обсязі, представник цивільного відповідача просив змінити вирок у частині стягнення зі страхової компанії відшкодування на користь потерпілих.

Апеляційний суд провів судове слідство, під час якого, як убачається з протоколу судового засідання лише зясував думку учасників судового розгляду щодо поданих апеляцій. Згідно з протоколом судового засідання апеляційний суд виніс по справі ухвалу. Проте у матеріалах справи є вирок, який не відповідає вимогам ч.3 ст. 378 КПК України. Висновок про мякість призначеного засудженому покарання апеляційний суд мотивував тим, що районний суд не в повній мірі врахував конкретні обставини справи, проте які саме обставини справи не були враховані судом першої інстанції у вироку не зазначено. Інші обставини, на які послався апеляційний суд при призначенні покарання ОСОБА_7 районним судом були враховані. В апеляції представник ПАТ «СК «Провідна», посилаючись на незаконність вироку в частині вирішення цивільного позову, зазначав, що ОСОБА_8 є неналежним позивачем у справі, що неправильно визначений розмір страхового відшкодування за пошкодження автомобіля та що не настав строк його виплати. Зазначалось у апеляції і те, що стягнувши на користь ОСОБА_12 970 грн. витрат на поховання, суд вийшов за межі цивільного позову потерпілого. На жоден із указаних доводів апеляційний суд відповіді не навів, а лише обмежився загальною фразою про те, що задоволені судом позовні вимоги підтверджені доказами та матеріалами справи.

Такий вирок не можна вважати законним та обґрунтованим. Тому він підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого за необхідності провести судове слідство та, з урахуванням вищевикладеного, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ПАТ «СК «Провідна» та касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2011року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.