Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Пойди М.Ф. суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А. за участю прокурора Міщенко Т.М. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 лютого 2012року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17листопада 2010року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19січня 2011року щодо ОСОБА_6

Зазначеним вироком

ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого

- засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки з покладенням обовязком, передбаченим п.п.2-4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 в

рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., а всього 6697 грн. 77 коп.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь Мелітопольської районної державної адміністрації 2480 грн. 06 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19січня 2011рокувирок місцевого суду змінено в частині призначення основного покарання, визначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 30 серпня 2006 року в 10 год. 10 хв., в світлий час доби, управляв автомобілем ЗАЗ-1102 реєстраційний номер НОМЕР_1, і рухався по проїжджій частині автодороги Одеса - Новоазовськ в Мелітопольському районі Запорізької області, в західному напрямку, порушивши вимоги п.п.10.1, 11.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на смугу зустрічного руху, створюючи своїми діями небезпечну обстановку водієві автомобіля ВАЗ-2105 ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого, скоїв з ним зіткнення і автомобіль ОСОБА_8 був пошкоджений, а пасажиру його автомобіля ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, порушення ст. 22 КПК Укарїни, суперечність показань свідка ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_6, ненадання можливості сторони захисту ставити в с удовому засіданні запитання експерту, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та закриття кримінальної справи в звязку з відсутністю в діях засудженого складу злочину.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив касаційну скаргу задовольнити частково, звільнивши ОСОБА_6 від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

У касаційній скарзі захисник наводить доводи неповноти та неправильності, на його думку, судового слідства, які були предметом оцінки суду апеляційної інстанції і перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КК України не підлягають.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів щодо вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України відповідають фактичним обставинам справи, визнаними судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, зокрема, на висновку судової комісійної транспортно-трасологічної автотехнічної експертизи № 1826-1547 від 2 липня 2010 року. З висновків зазначеної експертизи вбачається, що водій ОСОБА_8 не мав технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів, а технічна можливість запобігти зіткненню з автомобілем «ВАЗ-2105» з боку водія автомобіля ЗАЗ-1102 ОСОБА_6 визначалась виконанням ним вимог п. п. 10.1 та 11.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

Дії засудженого ОСОБА_6 за ч.1 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно. Призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Згідно зі ст. 7-1 КПК України закриття справи у звязку з закінченням строків давності не допускається, якщо обвинувачений, підсудний проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку. ОСОБА_6 засуджено за злочин невеликої тяжкості, за який передбачене максимальне покарання у виді обмеження волі та з дня вчинення якого минуло більше трьох років. Тобто минули передбачені п.2 ч.1 ст. 49 КК України строки давності. Оскільки згода засудженого на закриття справи із закінченням строків давності відсутня, то відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України він повинен бути звільнений від покарання.

З урахуванням зазначеного касаційна скарга захисника підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17листопада 2010року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19січня 2011року щодо ОСОБА_6 змінити, звільнити його від призначеного покарання.

В решті судові рішення залишити без зміни.