Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула у судовому засіданні 16 лютого 2012 року справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 6 липня 2011 року.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 4 квітня 2011 року кримінальну справу щодо ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України закрито у звязку з неявкою потерпілої в судове засідання без поважних причин.

4 травня 2011 року на адресу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищезазначеної постанови.

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2011 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 4квітня 2011 року, а апеляція ОСОБА_1 визнана такою, що не підлягає розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 6 липня 2011 року постанову Бердянського міськрайонного суду від 11 травня 2011 року залишено без зміни.

В касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень у звязку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не дана належна оцінка її доводам про поважність причин пропуску строків на звернення до суду зі скаргою на оскаржувану постанову про закриття провадження по справі, зокрема, тому, що вона не мала змоги вчасно подати апеляцію через погане самопочуття у квітня місяці 2011 року, яке повязане з нанесенням їй ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу ОСОБА_1, просив постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції при подачі апеляції 4 травня 2011 року без поважних причин, оскільки вона достовірно знала про розгляд кримінальної справи щодо ОСОБА_3 4 квітня 2011 року та не була позбавлена можливості у встановлений законом строк подати апеляцію на винесену постанову суду першої інстанції від 4 квітня 2011 року. Копія зазначеної постанови їй була відправлена на наступний день після проголошення 5квітня 2011 року, а також повторно -14 квітня 2011 року, яку вона отримала 18 квітня 2011 року. З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій не були належним чином враховані доводи клопотання ОСОБА_1 про поважність причин пропуску нею строку на апеляційне оскарження.

Так, судами залишились без уваги посилання ОСОБА_1 на те, що на момент прийняття постанови суду першої інстанції від 4 квітня 2011 року вона знаходилась на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою лікаря (а.с. 149), а також отримала копію оскаржуваної постанови суду від 4квітня 2011 року тільки 18 квітня 2011 року, а тому не могла належно підготуватися для подачі апеляції у менш короткий термін.

Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги похилий вік ОСОБА_1, 1951 року народження, те, що вона захищає свої інтереси самостійно, без юридичної допомоги, а також те, що пропущений нею строк є незначним.

Апеляційний суд, перевіряючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, на дані обставини також не звернув уваги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду постановлені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно прийняти законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог ст. 353 КПК України.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 6липня 2011 року скасувати, а кримінальну справу щодо ОСОБА_3 направити на новий судовий розгляд.