Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 14 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна;

- за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- за ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 70 КК України призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вказаних злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 в доход НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області судові витрати у розмірі 1460 грн 33 коп за проведення судово-авто товарознавчої експертизи, у розмірі 912 грн 71 коп за проведення судово-балістичної експертизи, у розмірі 912 грн 71 коп за проведення судово-дактилоскопічної експертизи та 456 грн 35 коп за проведення судово-балістичної експертизи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 1769 грн, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 в доход НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області судові витрати у розмірі 456 грн 35 коп за проведення судово-балістичної експертизи.

Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності із ст. 81 КПК України.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 6 березня 2010 року о 00 год 10 хв, за попередньою змовою між собою, будучи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на тротуарній доріжці вздовж лісосмуги по вул. Світла, 6, в м. Києві, з метою заволодіння чужим майном, вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_9, під час якого засуджені висловлювали погрози застосування насильства, небезпечного для його життя та здоров’я, а ОСОБА_7 наніс потерпілому удар в голову запальничкою, виготовленою у виді пістолету. В ході розбою засуджені заволоділи мобільним телефоном потерпілого марки "Нокіа Н-76" вартістю 1800 грн, із картою мобільного оператора "Лайф" вартістю 25 грн, на рахунку якої було 30 грн, барсеткою вартістю 70 грн та іншим майном, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1935 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2011 року, вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2011 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_6, залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_5 просила вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2011 року змінити, пом’якшити призначене ОСОБА_6 покарання. При цьому зазначила, що судом належним чином не враховано наявність на утриманні ОСОБА_5 дружини, двох дітей і непрацездатних батьків, стан здоров’я самого засудженого, його позитивну характеристику за місцем проживання, а також думку потерпілого ОСОБА_9, який претензій до засудженого не мав і просив суд при призначенні покарання врахувати молодий вік ОСОБА_6

Крім того, скаржник вважає, що кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 187 КК України є неправильною, оскільки потерпілий не бачив предмета, яким його вдарили. На думку захисника, дії ОСОБА_6 не можна кваліфікувати як насильство, небезпечне для життя чи здоров’я потерпілого.

Судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 в касаційному порядку не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого, які підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 винним себе у вчиненому злочині не визнав. Стверджував, що ОСОБА_7 штовхнув ОСОБА_9 і без його участі заволодів майном потерпілого.

Не зважаючи на невизнання своєї вини, винність ОСОБА_6 в розбійному нападі на потерпілого ОСОБА_9, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, підтверджена його показаннями, даними 16.03.2010 року на досудовому слідстві в якості підозрюваного (т. 2 а.с. 57-58) та 16.03.2010 року і 06.05.2010 року в якості обвинуваченого (т. 2 а.с. 62-63, а.с. 109-112), згідно яких засуджений вину свою визнав повністю і детально розповів про обставини вчиненого злочину. Також, згідно протоколу від 16.03.2010 року у ОСОБА_6 виявлено та вилучено барсетку потерпілого ОСОБА_9, якою засуджені заволоділи 6 березня 2010 року о 00 год 10 хв під час розбійного нападу (т.2 а.с.28).

Доводи захисника, викладені в касаційній скарзі, про те, що судом неправильно кваліфіковані дії засудженого за ч. 2 ст. 187 КК України, є безпідставними.

Так, з свідчень потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що він не бачив предмету, яким його вдарили під час розбійного нападу, однак ствердив, що вдарили його по голові твердим предметом, схожим на пістолет (т.2 а.с.14-18, 19-20). Крім того потерпілий ствердив, що засуджені під час розбійного нападу на нього діяли швидко, чітко, узгоджено, скоординовано і впевнено.

На підставі свідчень потерпілого ОСОБА_9, протоколу огляду місця події від 06.03.2010 року та фото таблиці до нього, протоколів огляду та вилучення мобільного телефону, барсетки, предмету ззовні схожого на пістолет (газова запальничка, виготовлена з металу у формі пістолету), даних, що містяться у висновку балістичної експертизи, а також інших доказів, які містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про винність ОСОБА_6 у вчиненому злочині і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 187 КК України.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_6, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який вперше притягувався до кримінальної відповідальності, характеризувався посередньо, злочин вчинено ним в стані алкогольного сп’яніння.

Разом з тим, суд не повною мірою врахував, ступінь участі ОСОБА_6 у вчиненні злочину, думку потерпілого ОСОБА_9, який просив суд суворо не карати засудженого (т. 2 а.с. 158), тому судова колегія вважає за необхідне змінити судові рішення щодо ОСОБА_6, пом’якшивши призначене засудженому покарання.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно, всебічно та об’єктивно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок по справі, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6 змінити.

Пом’якшити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

В решті судові рішення щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.