Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 14 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 визнана винною та засуджена за те, що вона 19 листопада 2010 року за місцем свого мешкання в м. Алушті під час побутового конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, нанесла кухонним ножем один удар в область грудей своєму чоловіку ОСОБА_4, від якого потерпілий помер на місці.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 просив змінити судові рішення через істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, перекваліфікувавши дії його підзахисної на ст. 118 КК України. Свої вимоги захисник мотивував тим, що суд першої інстанції невірно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України, так як вбивство відбулося через перевищення меж необхідної оборони, а знищення нею слідів вчиненого злочину не свідчить про наявність у її діяннях умислу на вбивство. Крім того, захисник зазначив, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та потерпілої на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають.

Разом із тим, висновок суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_4 за обставин, установлених судом, підтверджений дослідженими та викладеними у вироку доказами. Той факт, що ОСОБА_3 умисно завдала ОСОБА_4 удару кухонним ножем, від якого він помер на місці події, не оспорювався захистом у ході слідства та суду. Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_4 настала від проникаючої колото-різаної рани лівої половини грудної клітини, з пошкодженням серця.

Обставини конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідчать про те, що засуджена позбавила його життя саме на грунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли під час сварки. Згідно з показаннями доньки засудженої – потерпілої ОСОБА_1, між батьками часто виникали конфлікти через зловживання батьком алкогольними напоями, з приводу подій 19 листопада 2010 року дізналася від матері, яка повідомила, що батько помер від серцевого нападу, однак при цьому нічого не розповідала про будь-які неправомірні дії з боку загиблого. ОСОБА_3 під час досудового слідства показувала про те, що нанесла один удар ножем чоловікові в область грудей, коли той потягнув її за волосся. Будь-яких тілесних ушкоджень на засудженій під час досудового слідства виявлено не було.

Наведені обставини події злочину вірно оцінені судом, як такі, що не становили реальної загрози для життя або здоров’я засудженої та не давали їй підстав для заподіяння ОСОБА_4 істотної шкоди. Його діяння по відношенню до ОСОБА_3 не утворювали суспільно небезпечного посягання.

Таким чином, діяння ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, підстави вважати, що засуджена вчинила умисне вбивство ОСОБА_4 при перевищенні меж необхідної оборони, відсутні.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до мінімального, суд, як убачається з вироку, урахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких злочинів, відсутність обставин, які обтяжують покарання, так і наявність обставин, які пом’якшують покарання: часткове визнання вини, відсутність попередніх судимостей, а також дані про її особу, зокрема, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи.

Таким чином, суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, вимог статей 65 – 67 КК України (2341-14) не порушив. Призначене засудженій покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляцій засудженої та її захисника, аналогічні доводам у касаційній скарзі, й правомірно визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судового рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 травня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2011 року щодо неї – без зміни.