5-441км12 Про порушення ПДР, що стало причиною зіткнення автомобілів та загибелі пасажира - 14.02.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 14 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2011 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 у частині призначення основного покарання змінено. Пом’якшено ОСОБА_4 основне покарання до 4 років позбавлення волі.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 11 лютого 2009 року в м. Миколаєві, керуючи технічно справним автомобілем марки "FORD FUSION COMFORT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті вулиць Спаська - Садова грубо порушив вимоги дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено", а також пункти 1.3, 1.5, 2.3 "б", 8.4 "б", 12.3, 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність, не контролював свій рух, відволікся від управління транспортним засобом, перед проїздом через нерегульоване перехрестя не переконався у безпечності свого маневру, не знизивши швидкості руху та не виконавши вимог дорожнього знаку 2.2 ПДР, не надав переваги транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_5

У результаті зіткнення пасажири автомобіля "FORD FUSION COMFORT": ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, ОСОБА_7 – тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.

У касаційних скаргах захисники ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, доводи яких є аналогічними, порушили питання про скасування судових рішень щодо свого підзахисного через істотне порушення кримінально-процесуального закону, неповноту й однобічність досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просили справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги захисники обґрунтували тим, що експертиза, яка була проведена до порушення кримінальної справи, не повністю відповіла на всі поставлені питання, а суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення комплексної судово-медичної експертизи. Крім того, захисники вказали, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просив скасувати судові рішення через порушення норм процесуального та матеріального права, а справу – направити на нове розслідування. Свої вимоги засуджений мотивував тим, що суд першої інстанції не вказав, чому не приймає до уваги висновки ряду експертиз, не допитав свідків, не проаналізував дії водія ОСОБА_5, не з’ясував питання щодо перебування його в стані алкогольного сп’яніння та поклав в основу вироку суперечливі показання свідків. Крім того, зазначив, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону.

Захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 у касаційній скарзі й доповненнях до неї, аналогічній доводам касаційної скарги його підзахисного, просив скасувати судові рішення, а справу направити на нове розслідування.

На касаційні скарги засудженого та захисників потерпіла ОСОБА_8 подала заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисників на підтримання поданих скарг, пояснення прокурора із запереченнями проти поданих скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов’язаний перевірити всі доводи апеляцій, у тому числі якщо для того є підстави – і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляціях, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довід не залишився нерозглянутим.

Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов’язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення, і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апелянта – безпідставними.

Проте, як убачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Так, на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2011 року засудженим ОСОБА_4 і захисниками ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було подано апеляції, в яких вони, зокрема, вказували на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, так як показання ряду свідків та висновки судово-медичної експертизи свідчать про перебування за кермом під час аварії іншої особи, а не ОСОБА_4 Крім того, апелянти стверджували, що зізнавальні показання ОСОБА_4 надав слідчому, знаходячись у шоковому стані та в стані сильного алкогольного сп’яніння, під тиском та погрозами працівників міліції. Також захисники у своїх скаргах звертали увагу суду на суперечності у показаннях потерпілого та свідків, взяття судом до уваги висновків судових експертиз, проведених на неповних матеріалах, наявність у справі двох протилежних по суті медичних довідок щодо стану алкогольного сп’яніння, безпідставну відмову в задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів та допиту свідків, призначення експертиз.

Апеляційний суд, залишаючи апеляції засудженого та захисників фактично без задоволення, а вирок суду першої інстанції – змінивши тільки в частині призначеного покарання, всупереч вимогам ст. 377 КПК України, не навів в ухвалі підстав прийняття такого рішення, не дав вичерпної відповіді на доводи апеляцій, а послався лише на підтвердження вини ОСОБА_4 тими ж доказами, про які зазначив у вироку суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки загальними фразами.

Отже, суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу щодо ОСОБА_4, не дав належної та обґрунтованої відповіді на доводи поданих апеляцій, чим порушив право учасників процесу на об’єктивний і неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, ухвала апеляційного суду є такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, в зв’язку з чим підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно ретельно перевірити усі доводи апеляцій засудженого та захисників, а також інші доводи, викладені в їх касаційних скаргах, за необхідності провести судове слідство та постановити законне й обґрунтоване рішення.