Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 14 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Військового суду Харківського гарнізону від 17 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Військово-Морських Сил від 18 травня 2010 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи військовослужбовцем на посаді дізнавача відділення з роботи з іноземцями, дізнання та адміністративного провадження штабу Луганського прикордонного загону, 02 листопада 2009 року з метою заволодіння чужим майном шляхом обману під час відібрання пояснень у ОСОБА_7 повідомив йому, що домовився з працівниками прокуратури та начальником прикордонного загону про винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7, за що останній повинен передати йому 150 дол. США. При цьому ОСОБА_6, достовірно знаючи, що рішення про відмову в порушенні кримінальної справи може прийняти лише начальник прикордонного загону, особисто будь-яких заходів для прийняття позитивного рішення в інтересах ОСОБА_7 не вживав. ОСОБА_7 погодився з вимогами ОСОБА_6 03 листопада 2009 року приблизно о 16-й год у магазині "Лелека" у м. Луганську ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, за що останній дав йому гроші в розмірі 1250 грн. Внаслідок цих дій ОСОБА_6 шляхом обману заволодів належною ОСОБА_7 сумою грошей, після чого був затриманий співробітниками міліції.

Ухвалою апеляційного суду вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, порушив питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 і просив справу направити на новий апеляційний розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м’якості. На думку прокурора перекваліфікація дій ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України є незаконною, оскільки не відповідає матеріалам справи.

Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі порушив питання про скасування судових рішень і просив справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину, пославшись при цьому на необґрунтованість його засудження та недоведеність його винності у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Також вказав на те, що суд, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України, фактично позбавив його можливості захищатися від нового обвинувачення.

У запереченнях на касаційне подання прокурора засуджений ОСОБА_6, пославшись на безпідставність викладених у ньому доводів, просив залишити його без задоволення, а оскаржувані судові рішення скасувати за відсутністю у своїх діях складу злочину, оскільки між ним та ОСОБА_7 було укладено усний цивільно-правовий договір найму.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання доводів касаційної скарги засудженого, який і просив касаційне подання прокурора залишити без задоволення та прокурора, який підтримав касаційне подання і просив його задовольнити, справу направити на новий судовий розгляд, а касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційному поданні і скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подання та скарга задоволенню не підлягають на таких підставах.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції всебічно та повно дослідив зібрані у справі докази, у тому числі й ті, на які містяться посилання у вказаних поданні та скарзі.

Що стосується правової оцінки дій ОСОБА_6, то висновок суду першої інстанції про їх перекваліфікацію з ч. 2 ст. 368 на ч. 1 ст. 190 КК України належним чином мотивовано.

Посилання прокурора про безпідставність перекваліфікації дій ОСОБА_6, оскільки органами досудового слідства було доведено його умисел на отримання хабара, поєднаного з вимаганням, зібраними у справі доказами не підтверджується і є необґрунтованими.

Зокрема, суд правильно оцінив зібрані у справі докази у їх сукупності та обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідальність за одержання хабара настає тільки за умови, якщо службова особа одержала його за виконання в інтересах того, хто дає хабар, дії з використанням наданої цій особі влади чи службового становища, а ОСОБА_6 був дізнавачем відділу з роботи з іноземцями і не був уповноважений приймати рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, таке право надавалося тільки начальнику прикордонного загону.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 не вживав жодних заходів для того, щоб інші службові особи прийняли рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7

Також суд правильно встановив, що ОСОБА_6 як особа, не наділена відповідною владою та організаційно-розпорядчими функціями, а також адміністративно-господарськими обов’язками, завідомо знаючи, що підстави для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7 відсутні, використав це та заволодів грошима потерпілого шляхом обману.

Проаналізувавши та дослідивши всі докази у справі в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_6 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України.

Твердження засудженого ОСОБА_6 про те, що гроші від ОСОБА_7 він отримав у борг, а тому між ними виникли цивільно-правові відносини, перевірялись судом першої інстанції та апеляційним судом і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи за обставин, викладених в ухвалі апеляційного суду.

Посилання засудженого на те, що його винність у вчиненні злочину не доведено та нічим не підтверджено, є безпідставними і спростовані дослідженими у справі доказами.

Доводи, наведені у касаційному поданні прокурора та у скарзі засудженого, аналогічні за змістом доводам в їх апеляціях, ретельно перевірив апеляційний суд. В ухвалі наведено докладні та мотивовані підстави, через які апеляції визнано необґрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Що стосується покарання засудженому, призначеного судом у виді штрафу, то, на думку колегії суддів, воно належним чином мотивовано.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

За таких обставин підстав для задоволення касаційного подання прокурора та касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 не вбачається.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Військового суду Харківського гарнізону від 17 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Військово-Морських Сил від 18 травня 2010 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 – без задоволення.