Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ТОВ "Коростенський щебзавод" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у справі № 826/3901/14 за позовом ТОВ "Коростенський щебзавод" до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України про визнання дії незаконним (прийняття постанови про накладання санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів), -

ТОВ "Коростенський щебзавод" звернулося в суд з позовом до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, в якому просило: визнати протиправними дій щодо прийняття постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 26.02.2014 № 174-ЦД-1-Е; визнати протиправною та скасувати постанову від 26.02.2014 № 174-ЦД-1-Е.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акту про правопорушення на ринку цінних паперів від 26.12.2013 № 3609-ЦД-1-Е відповідачем встановлено ознаки порушення на ринку цінних паперів, а саме: невиконання ВАТ "Коростенський щебнезавод" розпорядження від 21.02.2013 № 23-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери (термін виконання до 27.05.2013).

В подальшому, постановою уповноваженої особи Комісії від 26.02.2014 № 174-ЦД-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів за невиконання позивачем розпорядження від 21.02.2013 № 23-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери (термін виконання до 27.05.2013) на позивача накладено штраф у розмірі 5 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не виконано вимоги рішення про усунення правопорушення на ринку цінних паперів, повторно протягом року, за що до п. 8 ст. 11 Закону N 448/96-ВР передбачено застосування фінансових санкцій, а тому постанова від 26.02.2014 № 174-ЦД-1-Е є правомірною і не підлягає скасуванню.

З цього приводу колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР (448/96-ВР) (далі - Закон N 448/96-ВР (448/96-ВР) ) визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.

Положеннями Закону N 448/96-ВР (448/96-ВР) встановлено, що державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Відповідно до ст. 6 Закону N 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи.

Порядок та строки розгляду Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів затвердженні рішенням Національно комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2012 № 1470 "Про затвердження Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій" (z1855-12) (далі Правил № 1470).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням від 21.02.2013 року № 23-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери (термін виконання до 27.05.2013 року) позивача зобов'язано усунути порушення законодавства про цінні папери, зокрема: п. 5 розділу 17 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) , а саме: не приведення своєї діяльності у відповідність із Законом України "Про акціонерні товариства" (514-17) , які в тому числі передбачають зміну найменування товариства, а також невиконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства, та не приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Судами вірно зазначено, що предметом розгляду даної справи є саме постанова від 26.02.2014 № 174-ЦД-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів. Щодо розпорядження від 21.02.2013 № 23-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери, то воно не є предметом вирішення даної справи. Крім того, судами встановлено, що дане розпорядження на час виникнення спірних правовідносин, а також на час розгляду справи в суді першої інстанції сторонами не оспорювалось, ніким не скасоване та позивачем не виконано.

Щодо посилань позивача на те, що він двічі притягується до відповідальності за одне й те саме порушення, то, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, такі посилання є безпідставними з огляду на наступне.

Судами встановлено, що постановою про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 21.02.2013 № 07-ЦД-1-Е за фактом порушення вимог п. 10 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", а саме невиконання розпорядження від 01.08.2012 № 624-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери.

Судами також встановлено, що за невиконання розпорядження від 21.02.2013 № 23-ЦД-1-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери на позивача накладено санкції саме постановою від 21.02.2013 № 07-ЦД-1-Е, судами не встановлено інших постанов про накладення на позивача санкцій за невиконання розпорядження від 21.02.2013 № 23-ЦД-1-Е.

Із вищезазначеного вбачається, що позивачем повторно протягом року допущено порушення вимог п. 10 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", а саме - невиконання розпоряджень від 01.08.2012 № 624-ЦД-1-Е та від 21.02.2013 № 23-ЦД-1-Е.

Відповідно до п. 8 ст. 11 Закону N 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції за: невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів за дії вчинені повторно протягом року - у розмірі від 5 до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.5 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності даним Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій: 1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства; 2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство.

Часткове виконання вимог абзацу першого цього пункту не є виконанням вимог цього Закону.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що даний Закон набув чинності 30 квітня 2009 року, тому вимоги пункту 5 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) мали бути виконані до 30 квітня 2011 року включно.

Судами встановлено, що у строк до 30 квітня 2011 року включно позивачем не було приведено статут товариства та його внутрішні положення у відповідність із нормами Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) .

Враховуючи, що позивачем не виконано вимоги рішення про усунення правопорушення на ринку цінних паперів, повторно протягом року, за що до п. 8 ст. 11 Закону N 448/96-ВР передбачено застосування фінансових санкцій, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та відповідає вимогам Закону N 448/96-ВР (448/96-ВР) , прийнята з дотриманням порядку № 1470 (z1855-12) , а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ТОВ "Коростенський щебзавод" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.