5-811км12 Про незаконне придбання з метою подальшого збуту та збут наркотичної речовини - 14.02.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 14 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Фрунзенського районного суду Харківської області від 18 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 2 червня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вироком Фрунзенського районного суду Харківської області від 18 березня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 77 КК України до позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи; пройти курс лікування від наркоманії.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 2 червня 2011 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок суду – без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_5 29 червня 2010 року, приблизно о 12 годині, поблизу будинку № 2/10 по вул. Пожарського в м. Харкові незаконно придбав з метою подальшого збуту наркотичну речовину – каннабіс.

Того ж дня ОСОБА_5 незаконно, безоплатно збув ОСОБА_6 та ОСОБА_7 частину вказаного наркотичного засобу, вагою в перерахунку на суху речовину 1,808 г та 1,3824 г відповідно.

30 червня 2010 року поблизу будинку № 27 по вул. М. Рибалка в м. Харкові співробітниками міліції було затримано ОСОБА_5, у якого при огляді було виявлено та вилучено 6,2112 г особливо небезпечної наркотичної речовини – каннабісу, яку він незаконно зберігав з метою збуту.

У касаційній скарзі прокурор порушив питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м’якістю призначеного засудженому покарання. Зазначив, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, при цьому не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, суд безпідставно поклав на засудженого, який не страждає наркоманією та не потребує лікування, обов’язок пройти курс лікування від наркоманії.

На касаційну скаргу прокурора засудженим ОСОБА_5 було подано заперечення, в якому він просив залишити судові рішення без зміни, а скаргу прокурора – без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, та які по суті не оспорюються у касаційній скарзі.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого кваліфіковано вірно.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину та даним про його особу є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначених законів. Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, обставини справи, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується формально позитивно (а.с. 158), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 149, 151).

Приймаючи рішення про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання, суд визнав обставинами, що пом’якшують покарання, щире каяття, незадовільний стан здоров’я ОСОБА_5, який хворіє на гепатит "В" і "С" (а.с. 181, 205), те, що його дружина вагітна (а.с. 180). Також судом було враховано те, що засуджений збув наркотичну речовину не з корисливих мотивів, з моменту вчинення злочину жодних протиправних дій не вчиняв, що свідчить про його бажання стати на шлях виправлення.

Крім того, за вчинення зазначеного злочину ОСОБА_5 був засуджений вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2010 року до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 січня 2010 року даний вирок було скасовано внаслідок істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону з направленням справи на новий судовий розгляд. При цьому суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що призначене ОСОБА_5 покарання зі звільненням від його відбування не можна визнати м’яким. Оскільки зазначений вирок було скасовано не за м’якістю призначеного покарання, при новому судовому розгляді справи суд відповідно до ст. 375 КПК України не мав право застосувати до засудженого більш суворе покарання.

За наявності зазначених обставин, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без реального відбування ним покарання, встановивши максимальний іспитовий строк, передбачений ст. 75 КК України, та поклавши на нього обов’язки, визначені у ч. 1 ст. 76 КК України.

Посилання прокурора на безпідставність покладення на засудженого обов’язку, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме пройти курс лікування від наркоманії, є неспроможними.

Згідно висновку судово – наркологічної експертизи, у ОСОБА_5 встановлені психологічні та поведінкові розлади, викликані вживанням коноплі (а.с. 105). За таких обставин, враховуючи вчинення засудженим злочину на ґрунті вживання ним наркотичних засобів, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного суду про необхідність покладення на ОСОБА_5 обов’язку пройти курс лікування від наркоманії.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу за апеляцією прокурора, дійшов висновку про законність вироку суду першої інстанції, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 377 КПК України докладні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Фрунзенського районного суду Харківської області від 18 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 2 червня 2011 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.