Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Парусова А.М.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні 14 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 15 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 13 вересня 2011 року.

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не мав судимості,

- за ч. 2 ст. 212 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій строком на 3 роки без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій строком на 2 роки без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій строком на 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено обовязки, передбачені п. п. 2, 3 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 13 вересня 2011 року апеляцію прокурора залишено без задоволення, а вирок районного суду без зміни. В порядку ст. 365 КПК України виключено з резолютивної частини вироку посилання судді на додаткову міру покарання «без конфіскації майна» як зайву та не передбачену законом.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, будучи директором ТОВ «Христинівка-Агро» та службовою особою СПД, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обовязками по керівництву підприємством, відповідальною за правильність нарахування та своєчасність сплати податків та платежів до бюджету, умисно, в період з січня по вересень 2009 року, в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1, п. 7.3, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, а також п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, шляхом безпідставного завищення валових витрат з податку на прибуток, ухилився від сплати податку на додану вартість в сумі 1151029 грн. та податку на прибуток підприємства в сумі 395687 грн., а всього на загальну суму 1546716 грн., що є в особливо великим розміром.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень у звязку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок мякості, та направлення справи на новий судовий розгляд.

На касаційну скаргу надійшло заперечення від засудженого, який просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, пояснення засудженого та захисника, які просили судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи судом провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах предявленого їм обвинувачення.

Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався у скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України.

Суд першої інстанції, розглянувши справу засудив ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 212 КК України, обвинувачення за якою не було предявлене, тобто застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню.

Крім того, призначаючи покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України суд допустив протиріччя. Так, обґрунтовуючи призначення покарання за сукупністю злочинів суд в мотивувальній частині вироку вказав на призначення покарання за ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, однак в резолютивній частині застосував інший принцип та призначив покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Є слушними й доводи прокурора щодо необґрунтованого застосування судом положень ст. 75 КК України.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, не обґрунтував у вироку свого висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, не звернув увагу на допущені судом першої інстанції порушення та безпідставно залишив вирок без зміни, у звязку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та обєктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку, в залежності від чого постановити законне, обґрунтоване та належним чином мотивоване рішення, призначивши покарання у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.

Керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 15 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 13 вересня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.