Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Таргонія О.В.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 9 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 6 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2011 року.

Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 6 червня 2011 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2011 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду, 22 квітня 2008 року приблизно о 7 год. 10 хв. ОСОБА_2, знаходячись на території автокомплексу автостоянки 22 за адресою вул. Георгія Сапожнікова, 5 – Б у м. Запоріжжі, діючи умисно на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків між ним та ОСОБА_3, в ході обопільного конфлікту, наніс останньому удари: лобом в область перенісся; коліном лівої ноги в область ребер; рукояткою стартового пістолету один удар в область лівої тім’яної частини голови та один удар у центр тім’яної частини голови, спричинивши ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає постановлені судові рішення незаконними та необґрунтованими в зв’язку з однобічністю судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує про недоведеність умислу засудженого на вчинення злочину, оскільки він захищався від злочинних дій ОСОБА_3 та не перевищував меж необхідної оборони. Зазначає, що суд не дав оцінки постанові суду від 27 травня 2010 року, якою ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні щодо ОСОБА_2 у цей же день злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а справа закрита з нереабілітуючих підстав. Наголошує на порушенні правил при проведенні судово-медичної експертизи, неповноту експертного дослідження, що потягло невідповідність висновків експертизи обставинам подій і матеріалам справи. Повідомляє, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України через те, що суд формально виконав вимоги даної статті, не навів доводів на спростування стверджувань захисту, неправильно виклав пояснення засудженого та свідків, проявивши обвинувальний нахил, не відреагував на грубі порушення закону, допущені судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги захисника частково і просив направити справу на новий судовий розгляд, вважаючи, що в суді першої інстанції справа розглянута незаконним складом суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Твердження захисника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції розглянув справу однобічно, а апеляційний суд не виконав вимоги ст. 377 КПК України, формально підійшов до розгляду доводів апеляційної скарги не позбавлені підстав.

Як зазначено у вироку потерпілий біг з палкою за засудженим, який сховався у сторожку, зачинив двері, поклав пістолет і сказав сховати його в сейф. Коли ОСОБА_2 відчинив двері, то ОСОБА_3 вдарив його палкою по руці, а ОСОБА_2 кинув шматок пластика в ОСОБА_3, той впав і вдарився об бордюр, після чого була кров. Так в суді свідчив ОСОБА_5, який перебував у сторожці.

За висновками експерта і його показаннями в суді потерпілий отримав забій головного мозку, через що завдані тілесні ушкодження визначені як середньої тяжкості.

Проте, питання поставлені захистом щодо вірогідності знаходження зон забоїв у лобних долях від удару в ліву тім’яну область голови пістолетом, у вироку не обґрунтовані, не спростовані твердження про те, що такі ушкодження є характерними саме від падіння потилицею. Не дав суд відповіді на доводи захисту щодо можливості настання таких наслідків від хронічного захворювання кровосудинної системи у потерпілого.

За наявності таких даних у медичній документації та сумнівів щодо правильності висновку експерта у обвинуваченого і його захисника, які заявляли клопотання про проведення повторної експертизи, суду належало більш ретельно дослідити питання заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки від цього залежить правильність висновків суду щодо винності ОСОБА_2

Не спростував доводи захисника і апеляційний суд.

Як свідчать матеріали справи, в апеляції захисника йшлося про те, що вирок не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, що суд обґрунтував свої висновки про винуватість ОСОБА_2 на суперечливих між собою показаннях потерпілого і свідка ОСОБА_7, не дав оцінки наявності постанови суду щодо винуватості ОСОБА_3 у спричиненні тілесних ушкоджень засудженому ОСОБА_2 до того, як виникли тілесні ушкодження у самого ОСОБА_3 Захисник також поставив під сумнів і висновки судово-медичної експертизи щодо наявності причинного зв’язку між діями засудженого та наслідками – отримання середньої тяжкості тілесних ушкоджень без урахування попередніх захворювань потерпілого і його стану здоров’я. Посилався на порушення експертами Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Проте, викладені в апеляції доводи захисту ретельно не проаналізовані апеляційним судом.

Так, у своїй ухвалі суд фактично повторив тези із вироку, обійшов увагою доводи захисту, формально зазначив, що суперечності у показаннях не є суттєвими і не спростовують висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2, а спричинення потерпілим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень засудженому ОСОБА_2 не є спірним і підтверджується обставинами, встановленими Хортицьким районним судом м. Запоріжжя в кримінальній справі щодо ОСОБА_3

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що головуючий у суді першої інстанції суддя Кучерук І.Г. під час досудового розслідування зазначеної справи розглядав скаргу ОСОБА_2 на постанову від 24 грудня 2008 року про порушення кримінальної справи щодо нього за ч. 1 ст. 122 КК України (т. 1, а. с. 184), що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, як про це зазначено у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року №6 "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора, про порушення кримінальної справи" (v0006700-10)

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_2 не можна визнати законними і обґрунтованими. Вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи слід усунути зазначені порушення, всебічно, повно й об’єктивно дослідити всі обставини справи, доказам дати належну оцінку, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити .

Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 6 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 вересня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.