Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого судді Пойди М.Ф. суддів Литвинова О.М., Швеця В.А. за участю прокурора

потерпілого

представника потерпілого

засудженого

захисника засудженого Кравченко Є. С.

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 лютого 2012року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 11квітня 2011року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21червня 2011року щодо ОСОБА_7

Зазначеним вироком

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого

- засуджено за ст. 355 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

-за ст. 263 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку три роки не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені п.п.2,3 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави в особі 5-ї міської клінічної лікарні в Полтавській області 2226 грн.50 коп.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 7000 грн. завданої моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_7 завданої матеріальної шкоди та витрат за надану юридичну допомогу залишено без розгляду, роз`яснено йому право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21червня 2011 року вирок місцевого суду змінено. На підставі ст. 365 КПК України виключено з обвинувачення за ч.3 ст. 355 КК України кваліфікуючу ознаку примушування до виконання цивільно-правового зобовязання, поєднане з насильством, небезпечним для життя. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він, в 2008 році, перебуваючи в м.Києві, у невстановленої слідством особи придбав вогнепальну зброю перероблений стартовий пістолет «ZORAKI»модель 914 калібр 9 мм. серійний, в якого було видалено заглушку ствола, та перевіз його в м.Полтаву, де переніс зброю до свого помешкання, залишивши її зберігати по місцю свого проживання без передбаченого законом дозволу, діючи у всіх випадках незаконно.

Крім того, ОСОБА_7 8 липня 2010 року, близько 8 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного спяніння, з метою примушування до виконання цивільно-правових зобовязань ОСОБА_5 та ОСОБА_9, маючи при собі вогнепальну зброю, прийшов до господарства ОСОБА_10. розташованого в АДРЕСА_1, та умисно, з погрозою вбивства, наставив рушницю на ОСОБА_9, без попередження, здійснив постріли в ОСОБА_5 і наніс йому удари приладом рушниці по голові та стволом у правий бік.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

У касаційній скарзі потерпілий, посилаючись на істотні порушення кримінального та кримінально-процесуального закону під час досудового та судового слідства, не застосування закону, який підлягав застосуванню ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, оскільки в діях засудженого вбачаються ознаки замаху на вбивство в звязку з тим, що виконання цивільно-правового зобовязання мала виконувати ОСОБА_10, а потерпілий ОСОБА_5 будь-яких зобовязань перед засудженим не мав; порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, потерпілого та його представника, які підтримали доводи касаційної скарги, засудженого та його захисника, які просили залишити судові рішення без зміни, прокурора, який просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з касаційної скарги, потерпілим оскаржується правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України. У ній мають бути наведені мотиви постановленого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, повинні бути проаналізовані та жоден із них не повинен залишитися без відповіді.

Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи по апеляції захисника зазначених вимог закону не дотримався.

Зокрема, в апеляції, яка аналогічна доводам касаційної скарги, вказується на те, що суд не звернув увагу на неправильність кваліфікації дії засудженого за ч. 3 ст. 355 КК України, а дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, оскільки потерпілий ОСОБА_5 будь-яких цивільно-правових зобовязань перед засудженим не мав, а виконання цивільно-правового зобовязання мала виконувати ОСОБА_10 крім того, зазначається про те, що порушено право потерпілого на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, що передбачено ст. 217 КПК України; не розглянуто скаргу на постанову про закриття справи за ст. 115 КК України; незаконно накладено арешт на майно свідка та потерпілого; не встановлені родинні звязки між ОСОБА_10 та ОСОБА_9; не досліджено питання передачі грошей від ОСОБА_10 ОСОБА_7; потерпілий і ОСОБА_10 не були родичами; угода на ремонт була укладена між ОСОБА_10 та ОСОБА_7; суд не взяв до уваги, що ОСОБА_10 надала гроші ОСОБА_7, який підписав приходний касовий ордер на суму 148000 грн.; суд не дав оцінки тому, що ОСОБА_10 уклала договір з ПП «ОСОБА_11», оскільки ОСОБА_7 отримав гроші, а роботи не виконав; що всі ремонтні роботи у домі провів не ОСОБА_7, а ОСОБА_11, про що свідчить і рішення суду; не встановлені особи всіх потерпілих тощо.

З ухвали вбачається, що апеляційний суд суті всіх зазначених в апеляції доводів не навів, ретельно їх не перевірив і не проаналізував, переконливої відповіді на них не дав, а лише обмежився загальною фразою про те, що доводи апеляції були предметом перевірки судом першої інстанції та не знаходять підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, ухвалу не можна визнати законною, тому вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21червня 2011року щодо ОСОБА_7 - скасувати, а матеріали направити на новий апеляційний розгляд.