Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

розглянула в судовому засіданні 7 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2011 року.

Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2011 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України,

13 жовтня 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої скасував вказаний вирок в частині призначеного покарання і постановив свій вирок, за яким ОСОБА_2 призначив покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Крім того, Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 13 жовтня 2011 року за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої, задовольняючи частково доповнення до апеляції прокурора, змінив вирок місцевого суду: виключив зі вступної частини вироку посилання на судимість ОСОБА_2 від 30 липня 2009 року.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 19 липня 2008 року приблизно о 18 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, будучи позбавленим права керування всіма видами транспортних засобів, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-21061", державний реєстраційний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 рухаючись по автодорозі 0-141-201 "с. Шульгівка – сел. Петриківка" на території Петриківського району Дніпропетровської області з пасажиром ОСОБА_4, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, при виїзді на 17 км. вищевказаної автодороги на смугу зустрічного руху не впевнився в тому, що це буде безпечним, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем ЗІЛ-АЦ-40 (130) 63 Б, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, що рухався в зустрічному напрямку по своїй смузі, чим грубо порушив вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 і пункти 2.9 "а", 10.1, 12.6 "г’", 12.9 "б" "Правил дорожнього руху України" (1306-2001-п) . Внаслідок пригоди пасажир автомобіля "ВАЗ-21061" отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

У касаційних скаргах і доповненнях до них прокурор порушив питання про скасування вироку та ухвали апеляційного суду через істотне порушення норм кримінально-процесуального закону, просив справу направити на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що місцевий суд порушив право засудженого на захист, вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст.ст. 334, ч. 1 ст. 335 КПК України, крім того, апеляційний суд в порушення кримінально-процесуального закону за апеляціями одних і тих самих учасників процесу постановив два процесуальних рішення – вирок та ухвалу.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просив скасувати вирок апеляційного суду через істотне порушення кримінально-процесуального закону, а справу – направити на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги захисник ОСОБА_1 обґрунтував тим, що апеляційний суд не звернув уваги на порушення судом першої інстанції права на захист засудженого при його відмові від захисника, неправильне поновлення судового слідства після проведення судових дебатів, невручення засудженому копії вироку та доповнень прокурора до апеляції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданих скарг, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містили касаційні скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції, короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні, аналіз доказів, досліджених під час судового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Згідно з вимогами ст. 378 КПК України та роз’ясненнями, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332- 335 КПК України.

Крім того, за результатами розгляду апеляцій апеляційний суд відповідно до ч. 1 ст. 366 КПК України виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без зміни, а апеляції – без задоволення; скасування вироку чи постанови і повернення справи прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції; скасування вироку чи постанови і закриття справи; зміну вироку чи постанови; постановляє свій вирок, скасовуючи повністю чи частково вирок суду першої інстанції; постановляє свою постанову, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції.

Проте, як убачається з матеріалів справи, апеляційним судом при розгляді даної кримінальної справи не було дотримано вимог вказаних норм кримінально-процесуального закону.

Так, апеляційний суд, переглядаючи справу щодо ОСОБА_2 за апеляціями прокурора та потерпілої, всупереч вимогам ч. 1 ст. 366 КПК України ухвалив два процесуальні рішення – вирок, яким призначив засудженому нове покарання, та ухвалу, якою, відхиливши доводи апеляції прокурора про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону, виключив посилання на судимість ОСОБА_2 за 2009 рік.

При цьому як вирок, так і ухвала, постановлені щодо ОСОБА_2, не відповідають вимогам ст.ст. 377, 378 КПК України.

За таких обставин постановлені апеляційним судом судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду належить ретельно розглянути апеляції з доповненнями прокурора та потерпілої, а також перевірити інші доводи, викладені у касаційних скаргах прокурора та захисника, в тому числі про порушення права на захист, про невручення засудженому копії вироку суду першої інстанції та доповнень до апеляції прокурора, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2011 року скасувати, а справу щодо ОСОБА_2 направити на новий апеляційний розгляд.