Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 7 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5

Вказаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого: востаннє вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2010 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки,

засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2010 року остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

Постановлено стягнути з нього у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3548 грн., моральної шкоди – 6452 грн. на користь потерпілого ОСОБА_6, а також 412,80 грн. у рахунок відшкодування судових витрат на користь держави за проведення дактилоскопічної експертизи.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він за наведених у вироку обставин 16 червня 2010 року близько 2-ї год. поблизу будинку № 31а по вул. Калініна у м. Світловодську вчинив розбійний напад на потерпілого ОСОБА_6, із застосуванням насильства, небезпечного для життя, заподіявши йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості і заволодів мобільним телефоном потерпілого марки ALCATEL вартістю 325 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2010 року остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років.

У касаційній скарзі прокурор просив скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінальнопроцесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, що полягало у безпідставній перекваліфікації дій засудженого з ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м’якості (оскільки апеляційним судом через перекваліфікацію дій ОСОБА_5 знижено покарання від 6 до 5 років позбавлення волі).

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_5, пославшись на безпідставність викладених у ній доводів, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду – без зміни.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 було пред’явлено обвинувачення у нападі з метою заволодіння чужого майна, поєднаного з насильством, небезпечним для здоров’я особи, яка зазнала нападу, і його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 187 КК України. Такого ж висновку дійшов суд першої інстанції.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію засудженого ОСОБА_5, перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України. Обґрунтовуючи свій висновок про перекваліфікацію дій ОСОБА_5 апеляційний суд зазначив, що тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілий отримав у результаті падіння по східцях біля під’їзду його будинку, а не від нанесення ударів засудженим. За показаннями засудженого та потерпілого ОСОБА_5 заволодів мобільним телефоном останнього після того, як ОСОБА_6 через деякий проміжок часу після отримання тілесних ушкоджень намагався зателефонувати, щоб викликати допомогу. Оскільки умисел на заволодіння майном потерпілого у засудженого виник після нанесення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, у зв’язку з чим колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Проте апеляційний суд, не провівши судового слідства у справі, фактично дав іншу оцінку наявним у справі доказам, ніж та, яку дав суд першої інстанції.

Разом із тим, відповідно до принципу безпосередності (ст. 257 КПК України) і за змістом ст. 378 цього Кодексу суд апеляційної інстанції був вправі це зробити за умови безпосереднього дослідження доказів у судовому засіданні. Тобто в цьому випадку апеляційному суду належало провести судове слідство і виконати інші вимоги закону щодо порядку розгляду справи в суді апеляційної інстанції (частини 57 ст. 362 КПК України).

Таким чином, апеляційний суд допустив порушення чинного кримінально-процесуального законодавства, які істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, що є безумовною підставою для скасування вироку апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді апеляційному суду слід з використанням передбачених законом процесуальних можливостей розглянути подану на вирок апеляцію, перевірити й інші доводи касаційної скарги прокурора, і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394–396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.