Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів: Широян Т.А., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Кравченко Є.С.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні 7 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_4 в інтересах засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 29 листопада 2010 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Федеративної Республіки Німеччина, раніше не судимий,-

засуджений за ст.ст. 15 ч.2, 303 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судима, -

засуджена за ст.ст. 15 ч.2, 303 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2011 року вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_5 визнані винними та засуджені за те, що вони разом з невстановленою слідством особою, матеріали справи відносно якої виділено в окреме провадження, за попередньою змовою групою осіб, повторно вчинили замах на втягнення потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в заняття проституцією. Зокрема ОСОБА_3 підшуковував на території Федеративної Республіки Німеччини нічні клуби, де будуть проживати та надавати оплатні сексуальні послуги залучені до проституції жінки, а в цей час ОСОБА_5, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 та невстановленою слідством особою, підшуковувала у м.Львові та інших містах України жінок, що бажали працевлаштуватись в Федеративній Республіці Німеччині, з метою заняття проституцією. Також з цією метою ОСОБА_5 наприкінці квітня 2009 року запропонувала ОСОБА_12 підшукати в Україні осіб жіночої статі, яких можна втягнути в заняття проституцією. Одночасно з цим, невстановлена слідством особа по імені ОСОБА_13, з метою прикриття злочинної діяльності, розробила трудові договори від імені ЗАТ "Саnanga Personal Servises" (Литовська Республіка, м.Варєна, вул. 16-го Васарьо 7), які передала ОСОБА_3 Так, наприкінці грудня 2008 року ОСОБА_5, діючи через мережу "Інтернет", на сайті знайомств "mamba.ru" познайомилась з ОСОБА_11, якій запропонувала працевлаштування повією в ФРН та яку, в подальшому, під час телефонних розмов переконувала у доцільності та вигідності такої поведінки, розповідаючи про легкість та доступність збагачення шляхом заняття проституцією у ФРН, а отримавши згоду останньої, повідомила про це ОСОБА_3 Відтак, в лютому 2009 року ОСОБА_3 зустрівся в приміщенні піцерії, що знаходиться в торгівельному центрі "Глобус" в м.Києві, з ОСОБА_11, якій представився менеджером клубу розпусти у ФРН. Під час даної зустрічі він розповів ОСОБА_11 про умови та оплату праці в його клубі розпусти. Почувши переконливу розповідь ОСОБА_3 про легкість і доступність заробляння грошей шляхом заняття проституцією у ФРН, а також про комфортність такого працевлаштування та про легальність роботи ОСОБА_11 дала свою згоду на заняття проституцію в ФРН. Отримавши згоду ОСОБА_11, ОСОБА_3 зобов'язав її виготовити візові документи для проїзду в Литву, звідки мав намір перевезти її в будинок розпусти у ФРН. З цією метою ОСОБА_11 надіслала на вказану ОСОБА_3 електронну адресу свої анкетні дані і приблизно через півтора місяця отримала запрошення від імені громадянина Литви ОСОБА_13 для приїзду в Литовську Республіку. Крім того, наприкінці квітня - початку травня 2009 року у м.Львові ОСОБА_5 запропонувала ОСОБА_8 роботу офіціантки чи танцівниці в нічному клубі ФРН з оплатою у розмірі 50-300 євро в день з подальшим втягненням її у заняття проституцією, про що повідомила ОСОБА_3 В кінці травня 2009 року ОСОБА_5 в приміщенні ресторану "Занзібар" по вул.Липинського в м.Львові організувала зустріч ОСОБА_8 і ОСОБА_12 з ОСОБА_3, який підтвердив ОСОБА_8 повідомлені ОСОБА_5 умови праці, в зв'язку з чим ОСОБА_8 розпочала виготовлення проїзних документів.

Також, на початку червня 2009 року в м.Львові ОСОБА_5, діючи через ОСОБА_12 та за її допомогою, запропонувала ОСОБА_10 і ОСОБА_9 роботу офіціанток чи танцівниць в клубах ФРН з оплатою у розмірі 50-250 євро в день та за деякий час повідомила їм, що робота полягатиме в наданні сексуальних послуг за відповідну плату. Приїхавши у м.Львів, 09.07.2009 року ОСОБА_3 в барі по вул.Чайковського, 25 в м.Львові зустрівся із ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_10 і ОСОБА_9, яким підтвердив можливість легального працевлаштування в ФРН та повідомив, що їх робота полягатиме в наданні сексуальних послуг особам чоловічої статі за відповідну плату, при цьому переконував в доцільності та вигідності такої поведінки, розповідаючи про легкість і доступність збагачення шляхом заняття проституцією. Перебуваючи в скрутному матеріальному становищі ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 погодились на заняття проституцією в нічних клубах ФРН. 16.08.2009 року ОСОБА_3 організував в кафе по вул.Чайковського, 25 в м.Львові чергову зустріч з ОСОБА_8, ОСОБА_12 і ОСОБА_10, на яку також запросив невстановлену слідством особу на ім'я ОСОБА_13, який представившись власником фірм ЗАТ "Саnanga Personal Servises", продемонстрував типові договори про працевлаштування танцівницями і масажистками для прикриття заняття проституцією і підтвердив легальність їхнього працевлаштування повіями в ФРН. В подальшому, було визначено дату перетину кордону. Відтак, 11.10.2009 року ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в приміщенні готелю "Дністер" у м.Львові зустрілися з ОСОБА_3, який дав кожній з них підписати підготовлені невстановленою слідством особою по імені ОСОБА_13 трудові договори про прийняття їх на роботу в якості танцівниць і масажисток, після чого ОСОБА_3 на автомобілі "BMW735" д.н.з. "НОМЕР_1" разом з ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 рушив до державного кордону України в напрямку Республіки Польща, однак свого злочинного умислу до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки в пункті пропуску Державного кордону "Краковець" був викритий та затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок першої інстанції та ухвалу апеляційного суду відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених в наслідок його мякості. Посилається на те, що суд при призначенні покарання ОСОБА_5 у повній мірі не врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на досудовому та судовому слідстві вини своєї не визнавали. Крім того судом у вироку не зазначено підстав, передбачених ст. 75 КК України, для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання.

У касаційних скаргах захисник ОСОБА_4:

- в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить постановити судове рішення, яким змінити вирок районного суду і виправдати ОСОБА_3, також просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу закрити. При цьому посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону;

- в інтересах засудженої ОСОБА_5 просить постановити судове рішення, яким змінити вирок суду, виправдати ОСОБА_5, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу закрити, посилаючись на неповноту та однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_4, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, які підтримали касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 та заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, засудженого, який підтримав касаційну скаргу захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 398 КПК України, підставою для скасування вироку, ухвали чи постанови, є істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Вказаних вимог закону судом апеляційної інстанції не дотримано.

Як свідчать матеріали кримінальної справи захисником ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок суду було подано апеляцію, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги захисника. В зазначеній апеляції захисник ставив питання про скасування вироку, при цьому посилався на те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, та не відповідають фактичним обставинам справи, а саме, показання потерпілих не є доказами, оскільки потерпілі самі провокували засудженого на розмови про роботу повій у ФРН, що речові докази з автомобіля ОСОБА_3 були вилучені незаконним шляхом, так само незаконно були проведені прослуховування телефонних розмов та зняття інформації з каналів звязку, що трудові договори не підтверджують вини засудженого.

Разом з тим, вказані доводи захисника апеляційним судом залишені поза увагою, доводів на їх спростування в ухвалі не наведено. Крім того, постановляючи ухвалу, апеляційний суд послався на протоколи оперативно-розшукових дій, не спростувавши при цьому доводів захисника щодо їх незаконності.

Також засудженою ОСОБА_5 на вирок суду було подано апеляцію, в якій вона, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на відсутність в її діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 303 КК України, просила вирок суду скасувати, постановити новий, яким закрити справу. При цьому в обґрунтування апеляції навела відповідні доводи.

Проте, апеляційним судом, в порушення вищезазначених вимог кримінально-процесуального закону, в ухвалі не наведено суть апеляції засудженої, зазначено лише, що «засуджена ОСОБА_5 подала аналогічну за змісту апеляційну скаргу, та просить скасувати вирок суду та постановити новий, яким справу закрити у звязку з відсутністю в її діях складу злочину».

Відмовляючи в задоволенні апеляцій прокурора, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_15, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_5, апеляційний суд мотивував своє рішення в загальних рисах, спростовуючи доводи, викладені в апеляціях, належним чином не перевірив їх, обмежився загальним викладенням обставин справи та переліченням доказів, які наведені у вироку суду першої інстанції.

Згідно з диспозицією ч.1 ст. 303 КК України кримінальній відповідальності підлягає втягнення особи в заняття проституцією або примушування її до заняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану цієї особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства.

Як свідчать матеріали справи органами досудового слідства засудженим було предявлене обвинувачення у вчиненні замаху на втягнення кількох осіб в заняття проституцією та примушування їх до заняття проституцією з використанням обману та уразливого стану особи, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

У вироку суду вказано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб, повторно вчинили замах на втягнення потерпілих в заняття проституцією.

При цьому висновків суду щодо предявленого обвинувачення в примушуванні до заняття проституцією, а також щодо використання обману та уразливого стану потерпілих у вироку суду не міститься.

Зазначені невідповідності залишились поза увагою апеляційного суду.

Наведені порушення, на думку колегії суддів є такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення по справі в апеляційній інстанції.

Виходячи з того, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих апеляцій прокурора, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_15, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на вирок місцевого суду, розглянути питання щодо обґрунтованості доводів касаційних скарг прокурора і захисника та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_5задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 19 квітня 2011 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.