Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів: Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянула у судовому засіданні 2 лютого 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21квітня 2011 року.

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21квітня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 3 серпня 2004 року Калуським міськрайонним судом за ст. 15 ч. 1 ст. 152 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки,

визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 152 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст. 15 ч. 1 ст. 153 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено 3 роки позбавлення волі.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднане покарання за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 3 серпня 2004 року й остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладанням на нього обовязку періодично зявлятися на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.

По епізоду вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_2, за ст.ст. 152 ч. 2, 15-153 ч. 2 КК України (2341-14) , ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Також, вироком суду вирішене питання щодо речових доказів по справі.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, неповнолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 7 січня 2003 року близько 19 години проник в будинок АДРЕСА_1, де одиноко проживала ОСОБА_3, 1938 року народження, і застосовуючи фізичне насильство вчинив її зґвалтування та замах на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, який не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Своїми насильницькими діями, засуджений ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді садна та синця в ділянках обличчя, крововиливів на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи, розривів статевих органів, які утворилися від дії тупих твердих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Також, органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 152 ч. 2, 15-153 ч. 2 КК України (2341-14) , а саме в тому, що він, будучи судимим Калуським міськрайонним судом 3серпня 2004 року за вчинення злочину, передбаченого ст. ст. 15-152 ч. 1 ККУкраїни (2341-14) , 14 липня 2005 року близько 19 год. 30 хв. на території «Хотинського» поля в м. Калуші, напав на ОСОБА_2, 1946 року народження, і застосовуючи фізичне насильство вчинив її зґвалтування та замах на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, який не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі.

В апеляційному порядку вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 не переглядався.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваного вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд у звязку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок мякості. Вважає, що суд, виправдавши ОСОБА_1 по епізоду злочинів стосовно потерпілої ОСОБА_2, не дав оцінки всій сукупності доказів, які були покладені в основу обвинувачення досудовим слідством. Безпідставне виправдання ОСОБА_1 призвело до призначення йому покарання із застосуванням ст. 104 КК України, що не відповідає особі засудженого та обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Сингаївської А.О., яка підтримала доводи касаційної скарги і просила вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінює ці докази на підставі всебічного, повного і обєктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Стаття 334 КПК України вимагає від суду, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке предявлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Всі ці вимоги закону під час розгляду даної справи були виконані.

Висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 152 ч. 2, 15-153 ч. 2 КК України (2341-14) відносно потерпілої ОСОБА_2 ґрунтується на повно перевірених в судовому засідання доказах, які суд визнав достовірними і поклав в основу виправдувального вироку. Оцінивши докази у сукупності, суд першої інстанції визнав доводи ОСОБА_1, що він злочину відносно потерпілої ОСОБА_2 не вчиняв, переконливими і доведеними показаннями представника підсудного ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та інших, які почасово дали пояснення щодо місць перебування неповнолітнього ОСОБА_1 14 липня 2005 року.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що злочин відносно неї 14 липня 2005 року вчинила інша особа. За таких обставин колегія суддів вважає правильним рішення суду щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про призначення ОСОБА_1 надто мякої міри покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 104 КК України з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, то воно є обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначені покарання ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

До обставин, які помякшують покарання, суд відніс позитивну характеристику, зявлення із зізнанням, стан здоровя ОСОБА_1 і те, що злочини він вчинив в неповнолітньому віці. З часу вчинення злочинів пройшов тривалий час, протягом якого він нового злочину не вчиняв, порушень громадського порядку не допускав і внаслідок ДТП отримав важку черепно-мозкову травму.

Враховуючи наведене, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення і перевиховання засудженого можливе без ізоляції його від суспільства із застосуванням вимог ст. 104 КК України.

При перевірці матеріалів кримінальної справи колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які є безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваного вироку.

Керуючись ст. ст. 394 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21квітня 2011 року відносно ОСОБА_1 без зміни.