Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Литвинова О.М.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника засудженого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4

розглянула в судовому засіданні 2 лютого 2012 року у м. Києві справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 27 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 17 травня 2011 року щодо нього.

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 27 грудня 2010 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки 6 місяців обмеження волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 19556,54 грн. та 3002,80 грн. судових витрат. Вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 17 травня 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено: перекваліфіковано дії засудженого з ч. 2 ст. 190 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України і призначено йому покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік й на підставі ст. 76 КК України покладено обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він, працюючи викладачем правозахисних дисциплін Буковинського університету, не маючи ніякого відношення до підрозділів кадрового забезпечення правоохоронних органів, в листопаді 2008 року, з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_3, повідомив останнього про можливість вирішення питання щодо вступу останнього у спеціальний заклад МВС України – школу міліції в Садгірському районі м. Чернівці для проходження першопочаткової спецпідготовки для отримання офіцерського звання та влаштування останнього на роботу в органи УМВС України в Чернівецькій області на високу офіцерську посаду, в дійсності не маючи наміру та можливостей вчиняти такі дії, 5 листопада 2008 року заволодів коштами потерпілого в сумі 1300 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 7573,93 грн., а в подальшому, 16 листопада 2008 року - в сумі 1900 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 10985,61 грн., чим завдав потерпілому значної матеріальної шкоди на загальну суму 3200 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 18559,54 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 питання про скасування судових рішень та закриття справи щодо нього. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, що потягло його необґрунтоване засудження. Вважає, що зібраними доказами не підтверджується його участь у вчиненні злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання касаційної скарги, міркування потерпілого і його представника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, думку прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3 про обставини, за яких засуджений заволодів його грошима шляхом шахрайства, запевнивши про можливість допомогти у працевлаштуванні його на роботу в органи МВС України на високу офіцерську посаду в паспортний стіл, або в УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області, за що він передав йому 5.11.2008 року 1300 доларів США, а потім 16.11.2008 року - 1900 доларів США, які він передав у присутності свідка ОСОБА_5: вперше - невстановленій особі для передачі засудженому за вказівкою останнього по мобільному телефону, вдруге - безпосередньо ОСОБА_6; пояснив, що, зрозумівши, що ОСОБА_1 його обманув, просив віддати гроші, однак той відмовлявся повертати, вказуючи на те, що гроші роздані для вирішення його питання, а пізніше - взагалі відмовлявся з ним зустрічатися, у зв’язку з чим він разом з ОСОБА_7 здійснили запис розмови з ОСОБА_1 на диктофон та звернулися в міліцію із заявою про злочин. Крім того, винність засудженого підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7, який дав аналогічні показання, свідка ОСОБА_8, даними протоколів очної ставки між потерпілим ОСОБА_3 та засудженим ОСОБА_1, свідком ОСОБА_7 та засудженим ОСОБА_1; даними протоколу виїмки від 19.01.2009 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_3 було вилучено цифровий диктофон "Соні", за допомогою якого було здійснено запис розмови між ним та ОСОБА_1; висновками фоноскопічної експертизи від 15.05.2009 року з додатком, згідно яких підтверджується, що фонограма записана на цифровому диктофоні "Соні", який було вилучено у потерпілого ОСОБА_3, ознак монтажу не вбачається, запис проводився безперервно, на фонограмі зафіксовано семантичний зміст розмови ОСОБА_1, яка підтверджує обставини отримання засудженим від потерпілого грошей для вирішення питання щодо влаштування потерпілого на навчання та роботу в органи міліції, при цьому засуджений не бажає повертати потерпілому отримані від нього кошти, які, нібито, роздані викладачам для вирішення питання з навчання та працевлаштування потерпілого; даними протоколу огляду роздруківок телефонних дзвінків між абонентами ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7; даними протоколів відтворення обстановки і обставин події з фототаблицею за участю потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7

Суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засудженого. З урахуванням того, що шкода, заподіяна ОСОБА_1 складає 18559,54 грн., то дії засудженого правильно перекваліфіковані апеляційним судом з ч. 2 ст. 191 на ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство). Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 27 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 17 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.