Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула у судовому засіданні 2 лютого 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Мар’їнського районного суду від 18 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1

Вироком Мар’їнського районного суду Донецької області від 18 листопада 2010 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із трирічним іспитовим строком та покладено на нього обов’язки, передбачені п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 75 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 лютого 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджене за те, що він 15 березня 2010 року о 2 год. 45 хв., будучи у стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків наніс декілька ударів кулаками в область обличчя та два удари кухонним ножем в область грудної клітини своїй дружині ОСОБА_2, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через його м'якість. А саме, вважає, що судом першої інстанції безпідставно звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а апеляційним судом вирок необґрунтовано залишено без зміни, оскільки таке рішення, на думку прокурора, не сприятиме виправленню засудженого та попередженню вчинення ним у подальшому нових злочинів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій не оспорюються у касаційній скарзі.

Покарання, обране засудженому за ч. 1 ст. 121 КК України, призначене у межах санкцій зазначеної статті, відповідає вимогам ст. 65 КК України, і законність такого рішення прокурором не заперечується.

Посилання у касаційній скарзі на необґрунтованість рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, що, на думку прокурора, потягло обрання несправедливо м’якого покарання, є необґрунтованим. Так, зі змісту вироку видно, що, приймаючи таке рішення, суд урахував усі обставини справи, взяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, а саме притягнення до кримінальної відповідальності вперше, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, надання засудженим потерпілій медичної допомоги після вчинення злочину. Взяв суд до уваги і те, що він вчинив злочин у зв?язку з аморальною поведінкою потерпілої, яка ініціювала вживання спиртних напоїв та спровокувала засудженого, пізно повернувшись додому у стані сильного алкогольного сп'яніння у супроводі свого знайомого. Своє рішення суд про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України суд мотивував належним чином.

З ухвали апеляційного суду видно, що суд апеляційної інстанції при перевірці вироку визнав необгрунтованою апеляцію прокурора, який посилався на доводи, які є аналогічними викладеним у касаційній скарзі, навів мотиви на спростування цих доводів, належно обґрунтувавши свій висновок. Зміст ухвали відповідає вимогам ст. 377 КПК України,

Керуючись ст. ст. 394 – 396, ч. 1 ст. 398 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Мар’їнського районного суду від 18 листопада 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.