2а-3235/10 Про визнання дій Управління МВС України щодо відмови провести особі перерахунок недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні неправомірними, зобов'язати Управління МВС України провести перерахунок належної йому одноразової грошової допомоги при звільненні - 27.10.2015 Прийняття

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої частини одноразової грошової допомоги при звільненні за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 лютого 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року, -

ОСОБА_4 15.11.2010 року звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій Управління МВС України у Волинській області щодо відмови йому проведенні перерахунку недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок належної йому одноразової грошової допомоги при звільненні за 30 календарних років служби у відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та виплати недоотриману суму одноразової грошової допомоги в розмірі 24431,40 грн.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Постановлено визнати дії управління МВС України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_4 у проведенні перерахунку недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні неправомірними. Зобов'язано Управління МВС України у Волинській області провести перерахунок належної ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги при звільненні за 30 календарних років служби у відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та виплати йому недоотриману суму одноразової грошової допомоги в розмірі 24431,40 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано дії управління МВС України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_4 у проведенні перерахунку недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні неправомірними. Зобов'язано управління МВС України у Волинській області провести перерахунок належної позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 30 календарних років служби у відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та виплати йому недоотриману суму одноразової грошової допомоги в розмірі 24431,40 грн.

Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області не погодилось з постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 лютого 2011 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року і звернулось до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини:

ОСОБА_4 з жовтня 1979 року проходив службу в органах внутрішніх справ, 10 серпня 2010 року на підставі наказу Міністра УМВС України № 11404 о/с від 09.08.2010 р. та наказу т.в.о. начальника УМВС у Волинській області № 324 о/с від 10.08.2010 року підполковник міліції ОСОБА_4 начальник громадської безпеки управління МВС у Волинській області був звільнений зі служби у відставку (зі зняттям з військового обліку) за п.65 "а" (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Вислуга років ОСОБА_4 на день звільнення з ОВС в календарному обчислені складала 30 років 9 місяців 16 днів, а у пільговому обчисленні - 33 роки 5 місяців 10 днів.

При звільненні ОСОБА_4, відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС у Волинській області була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 80274.60 грн.

З листа-відповіді начальника ВФЗБО УМВС України у Волинській області № 7/946 від 27.10.2010 року, на заяву позивача по справі щодо перерахунку допомоги, вбачається, що одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_4 була нарахована за 23 календарних років служби, з останнього прийому на службу в органи внутрішніх справ. Період служби з 15.10.1979 року по 01.02.1985 року не підлягає зарахуванню до календарної вислуги для нарахування одноразової грошової допомоги, так як при звільненні у 1985 році ОСОБА_4 мав право на виплату допомоги при звільненні за чинним на той час законодавством.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанцій дійшов висновку, що позивачу неправомірно не виплачену всю суму одноразової грошової допомоги при звільненні включаючи період його служби з 15.10.1979 року по 01.02.1985 року встановлену ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ з посиланням на те, що при першому звільнення позивача з органів внутрішніх справ 01.02.1958 року він не мав права на пенсію за вказаним Законом, та не отримував зазначену допомогу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов антологічного висновку щодо порушеного права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні проте вказав на порушення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області правил предметної підсудності з посиланням на розгляд даної справи неповноважним судом.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виходячи зі змісту цієї норми та з урахування того, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ за віком, на час звільнення він мав 24 календарних роки вислуги, тому одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення повинна бути виплачена за вказаний період служби.

Положення Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) , які регулюють питання призначення та виплати грошової допомоги, кореспондуються з нормами Закону № 2262-XII (2262-12) , в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин. Так, згідно абзацу першого пункту 10 цієї Постанови (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Встановлено, позивач при звільненні з органів внутрішніх справ у 1985 році не мав права на пенсію за Законом № 2262-ХІІ (2262-12) , та не отримував зазначену допомогу,.

Згідно частини шостої статті 9 вказаного Закону № 2262-ХІІ (2262-12) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Оскільки, як зазначалось вище, у 1985 році позивач не отримував грошову допомогу і не мав правових підстав для цього то суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок належної позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 30 календарних років служби у відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та виплати недоотриману суму одноразової грошової допомоги в розмірі 24431,40 грн. за в період його служби з 15.10.1979 року по 01.02.1985 року.

При цьому обґрунтовано вказали на порушення судом першої інстанції предметної підсудності, встановленої ч.2 ст. 18 КАС України, що призвело до вирішення справи неповноважним судом.

Виходячи з наведеного, рішення суду апеляційної інстанції відповідає дійсним обставинам справи та ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для його скасування суд не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 лютого 2011 року - без змін, оскільки суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення.