Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні 13 березня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 вересня 2011 року.

Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 24 червня 2011 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Новоград-Волинського міського суду Житомирської області 29.06.2004 року за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, звільненого 06.10.2010 року умовно-достроково на строк 1 рік 3 місяці 25 днів,

- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбута частина покарання за вироком Новоград-Волинського міського суду Житомирської області від 29 червня 2004 року, та остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14.09.2011 року вирок змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України і призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбута частина покарання за вироком Новоград-Волинського міського суду Житомирської області від 29 червня 2004 року, та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочинів за такими обставинами.

В ніч з 18 на 19 березня 2011 року ОСОБА_1 в смт. Ярмолинці з метою крадіжки металевих виробів, прийшов до господарства ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 переліз через металеву сітку, і таким чином, проник на територію господарства ОСОБА_2 Пройшовши до приміщення літньої кухні, де біля стіни даного приміщення зберігалися вироби з чорних металів, ОСОБА_1 таємно викрав брухт чорних металів вагою 108 кг вартістю 259 грн. 20 коп.

Крім цього, ОСОБА_1 в період часу з жовтня 2010 року по березень 2011 року, при невстановлених досудовим слідством обставинах без передбаченого законом дозволу придбав п'ятнадцять набоїв, які є бойовими припасами, які до 23.03.2011р. зберігав у будинку АДРЕСА_2

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно перекваліфікував дії засудженого з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що органом досудового слідства дії ОСОБА_1 за епізодом таємного викрадення чужого майна, були кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вони були поєднані з проникненням у сховище, та з такою кваліфікацією погодився і суд першої інстанції.

Апеляційний суд, перекваліфіковуючи дії засудженого за цим епізодом на ч. 2 ст. 185 КК України, зазначив, що територія домоволодіння ОСОБА_2, звідки ОСОБА_1 викрав металобрухт, не може вважатись іншим сховищем, оскільки воно не пристосоване для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, а наявна огорожа лише встановлює видимі межі цієї території та запобігає вільному її перетинанню.

Такі висновки суду є передчасними, без належного дослідження всіх обставин скоєння крадіжки.

У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 22 постанови від 6 листопада 2009 року № 10 "Про судову практику у справах про злочини проти власності» (v0010700-09) під сховищем слід розуміти певне місце чи ділянку території, відведені для постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей та обладнані огорожею або технічними засобами чи забезпечені іншою охороною, що перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб або забороняють їм вхід на дану територію.

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_2, він проживає в АДРЕСА_1 На території подвіря, яке огороджене, має ворота та хвіртку, яка зачиняється, він біля стіни будівлі літньої кухні зберігав металеві вироби, які придбав для виготовлення драбини. Засуджений ОСОБА_1 підтвердив, що вільного доступу до території домоволодіння потерпілого немає і на цю територію він проникнув, перелізши через сітку.

Між тим, апеляційний суд, всупереч вимогам ч. 3 ст. 358 КПК України, не провівши судового слідства та не дотримавши принципу безпосередності дослідження доказів, надав цим та іншим доказам іншу оцінку, ніж та, яку їм надав суд першої інстанції. Отже, висновок апеляційного суду про необхідність перекваліфікації дії засудженого з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінального закону, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно усунути вищезазначені недоліки, повно і всебічно розглянути справу, врахувавши доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, при необхідності провести судове слідство, дати належну правову оцінку діям засудженого та прийняти законне й обґрунтоване рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.