Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.

скаржника ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 13 березня 2012 року в м. Києві матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2011 року.

11 липня 2011 року помічником прокурора міста Ірпеня Київської області прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 382 КК України щодо службових осіб ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» за фактом умисного невиконання рішення Ірпінського міського суду від 21.05.2003 року.

19 серпня 2011 року до Ірпінського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на вказану постанову.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2011 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову районного суду - без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить судові рішення скасувати, а справу направити прокурору на додаткове розслідування. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд прийшов до необґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування постанови прокурора. Наголошує, що рішення суду від 21.05.2003 року не виконано, а суд прийшов до протилежного висновку без урахування наданих ним документів.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив залишити судові рішення без зміни, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 236-2 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя повинен перевірити, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 КПК України, і, в залежності від установленого, приймає рішення про скасування такої постанови органу досудового слідства та повернення матеріалів для проведення додаткової перевірки або рішення про залишення скарги без задоволення.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд, розглянувши скаргу ОСОБА_1, не дотримався зазначених вимог закону.

Як вбачається з матеріалів судової справи, рішенням Ірпінського міського суду від 21.05.2003 року позов ОСОБА_1 до ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» задоволено частково, зобовязано ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» провести перерахунки по сплаті за спожиту електричну енергію ОСОБА_1 відповідно до пільг інваліда війни з врахуванням дружини, як члена сімї, та зобовязано видати розрахункову книжку на оплату за спожиту електроенергію.

16.02.2010 року до прокуратури м. Ірпеня з Ірпінського міського суду надійшли матеріали ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва щодо проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України стосовно службових осіб ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» за фактом умисного невиконання рішення Ірпінського міського суду від 21.05.2003 р.

За результатами проведених перевірок прокуратурою міста Ірпеня неодноразово приймались рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, та остаточно 11 липня 2011 року помічником прокурора міста Ірпеня Київської області прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 382 КК України щодо службових осіб ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» за фактом умисного невиконання рішення Ірпінського міського суду від 21.05.2003 року, яке ОСОБА_1 оскаржена до суду.

Розглянувши скаргу суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення скарги немає, оскільки вказане рішення прийнято з дотриманням вимог ст.ст. 94, 97, 98, 99 КПК України, а факт невиконання рішення суду не підтверджений.

Між тим, приймаючи дане рішення, суд першої інстанції, замість перевірки доводів ОСОБА_1 та наданих на їх підтвердження документів про невиконання судового рішення, дав аналіз прийнятому судовому рішенню від 21.05.2003 р. за позовом ОСОБА_1 та законодавчим актам, які регулюють порядок надання пільг по сплаті за споживчу електроенергію, та прийшов до передчасного висновку про виконання судового рішення.

На підтвердження цього висновку суд першої інстанції послався на пояснення фахівця з обслуговування споживачів ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго», інформацію управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, дані особової картки споживача ОСОБА_1

Однак, при цьому судом не дана оцінка наявним у справі та наданим заявником документам, а саме рішенню Ірпінського міського суду Київської області від 17 березня 2009 року про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця з примусового виконання виконавчого листа, припису прокуратури м. Ірпеня від 27.07.2010 року про негайне усунення порушень закону та виконання рішення суду, клопотанню старшого державного виконавця від 09.02.2010 року про невиконання рішення суду та іншим документам. Крім того, судом не перевірено, чи підтверджено виконання судового рішення державною виконавчою службою.

Отже, суд, на порушення вимог ст. 236-2 КПК України, не розглянув належним чином доводи ОСОБА_1, наведені у скарзі, про неповноту перевірки, та постановив передчасне рішення про дотримання прокурором вимог ст. ст. 94, 97- 99 КПК України при прийнятті рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Враховуючи викладене, на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України постанова суду підлягає скасуванню у звязку з істотним порушенням кримінального закону, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Оскільки апеляційний суд, переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, не усунув вказані недоліки, скасуванню підлягає і ухвала апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 23 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.