2-а-10652/11/2670 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та зобов’язання вчинити дії щодо відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість - 15.11.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Укрвторресурс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва, за участю третьої особи -Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

У лютому 2006 року ПП «Укрвторресурс»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 21 жовтня 2005 року № 0005332301/0 та № 0005342301/0, від 18 листопада 2005 року № 0005332301/1 та № 0005342301/1, від 30 січня 2006 року № 0005332301/2 та № 0005342301/2.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2012 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач не має право формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Южмет ЛТД», ПП «Українські ресурси»та ТОВ «Металспецекспорт», а також отримувати бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування -відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Деснянському районі м. Києва -задовольнити частково, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2012 року -скасувати в частині виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Укрвторресурс»за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року, про що складено акт від 20 жовтня 2005 року № 589/23-3-306347-94.

На підставі вказаного акту відповідачем були винесені податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2005 року № 0005342301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 757337 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2005 року № 0005332301/0, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 432571 грн. 50 коп., з яких 288381 грн. 00 коп. за основним платежем та 144190 грн. 50 коп. -штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень були також винесені рішення від 18 листопада 2005 року № 0005332301/1 та № 0005342301/1, від 30 січня 2006 року № 0005332301/2 та № 0005342301/2.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача ПП «Укрвторресурс»звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ПП «Укрвторресурс»суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність своїх дій по формування податкового кредиту з податку на додану вартість та подальшого заявлення сум надмірно сплаченого податку до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно акту перевірки від 20 жовтня 2005 року № 589/23-3-306347-94 ПП «Укрвторресурс»податковий орган вважає неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Южмет ЛТД», ПП «Українські ресурси» та ТОВ «Металспецекспорт».

Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що обов'язково умовою віднесення позивачем сум сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту є наявність доказі фактичної сплати до бюджету вказаних сум контрагентами позивача, про що в даному випадку відомості відсутні.

Однак, у відповідності до пп. 7.4.1 р. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Із вказаної норми права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Натомість вимог щодо перевірки фактичної сплати контрагентами позивача податку на додану вартість до бюджету положення пп. 7.4.1 р. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» -не містять.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно перевірено фактичну поставку товару від ТОВ «Южмет ЛТД», ПП «Українські ресурси»та ТОВ «Металспецекспорт» до ПП «Укрвторресурс» і зроблено правильний висновок про задоволення вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2005 року № 0005332301/0, від 18 листопада 2005 року № 0005332301/1, від 30 січня 2006 року № 0005332301/2.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що на підставі договору від 06 жовтня 2004 року № 06/10 поставки брухту чорних металів позивачем придбано у ПП «Українські ресурси» брухт сталевий у кількості 1937,637 тон загальною вартістю 1703994 грн. 13 коп.

Фактична поставка позивачу придбаного товару підтверджується приймально-здавальними актами (форми №19) від 02 грудня 2004 року № 12-003, від 04 грудня 2004 року № 12-008, від 05 грудня 2004 року № 12-010 та № 12-011, від 10 грудня 2004 року № 12-017, від 20 грудня 2004 року № 12-024, від 26 грудня 2004 року № 12-031, від 06 січня 2005 року № 01-006, від 19 січня 2005 року №01-019, від 26 січня 2005 року № 01-026, від 31 січня 2005 року №01-031.

Оплата за придбаний товар здійснена у безготівковій формі, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями, копії яких приєднані до матеріалів справи.

У зв'язку поставкою товару та його оплатою позивач отримав від ПП «Українські ресурси»податкові накладні від 31 грудня 2004 року № 50 та від 31 січня 2005 року № 3.

На підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2004 року № У/М-2/11, специфікації №1 та додаткової угоди від 01 грудня 2004 року позивачем придбано в ТОВ «Металспецекспорт» брухт чорних металів у кількості 1749,680 тон загальною вартістю 2036627 грн. 52 коп., що підтверджується видатковою накладною на брухт від 01 грудня 2004 року № РН-0000006, актом приймання-передачі брухту в Керченському торговому порту ППК-2 від 01 грудня 2004 року

Оплата за придбаний товар здійснена у безготівковій формі, що підтверджено відповідним платіжним дорученням, копія якого приєднана до матеріалів справи.

У зв'язку поставкою товару та його оплатою позивач отримав від ТОВ «Металспецекспорт»податкову накладну від 01 грудня 2004 року № 23.

За договором купівлі-продажу від 11 січня 2005 року № 1/01-2005, специфікацією № 1 позивач придбав у ТОВ «Южмет. ЛТД» брухт сталевий у кількості 2198,980 тон загальною вартістю 2534280,47 грн.

Фактична поставка позивачу придбаного товару підтверджується приймально-здавальними актами видатковою накладною на брухт від 11 січня 2005 року № РН-0000001, актом приймання-передачі брухту в Одеському морському торговому порту від 11 січня 2005 року.

У зв'язку поставкою товару та його оплатою позивач отримав від ТОВ «Южмет. ЛТД»податкову накладну від 11 січня 2005 року № 1.

Вказані контрагенти позивача одержали ліцензії Міністерства промислової політики України на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів, які були винними на час здійснення господарських операцій з поставки металобрухту.

Наявним у справі повідомленням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 14 червня 2005 року №96/23-3408/31186210 підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Южмет.ЛТД», а довідкою Керченської МДПІ від 14 квітня 2005 року №28/23-1 -між позивачем та ТОВ «Металспецекспорт».

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ТОВ «Южмет ЛТД», ПП «Українські ресурси»та ТОВ «Металспецекспорт».

Однак, судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок щодо задоволення позовних вимог ПП «Укрвторресурс»про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 жовтня 2005 року № 0005342301/0, від 18 листопада 2005 року № 0005342301/1, від 30 січня 2006 року № 0005342301/2.

Приймаючи рішення про задоволення даного адміністративного позову у зазначеній частині суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням правомірного формування податкового кредиту, а також фактичної сплати позивачем сум податку на додану вартість своїм контрагентам у ціні товару, розрахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивачем розраховано правильно.

Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) обов'язковою умовою виникнення права на отримання бюджетного відшкодування, на відміну від податкового кредиту, визначає факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету.

Такий висновок закріплений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2005 року у справі за позовом ТОВ «Л»до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, відділення ДКУ у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. У вказаному судовому рішенні зазначено, що за змістом Закон України «Про податок на додану вартість»право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичному його надходженні до Державного бюджету України від платника податку -продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно акту перевірки від 20 жовтня 2005 року № 589/23-3-306347-94 ПП «Українські ресурси», яке було як безпосереднім контрагентом позивача, а і посередником у ланцюгу постачання товарів, що придбані ПП «Укрвторресурс»у ТОВ «Южмет ЛТД» та ТОВ «Металспецекспорт» податок на додану вартість до Державного бюджету України -не сплатило.

Письмові докази, які б спростовували зазначене твердження податкового органу, в матеріалах справи -відсутні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач не набув права на отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану варітьсь, що були ним сплачені ТОВ «Южмет. ЛТД», ПП «Українські ресурси» та ТОВ «Металспецекспорт» у ціні придбаного товару, а судом першої інстанції було зроблено необґрунтований висновок про задоволення позову у відповідній частині.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень 21 жовтня 2005 року № 0005342301/0, від 18 листопада 2005 року № 0005342301/1, від 30 січня 2006 року № 0005342301/2 рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Деснянському районі м. Києва -задовольнити частково, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2012 року -скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва -задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2012 року в частині задоволення вимог Приватного підприємства «Укрвторресурс»про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 21 жовтня 2005 року № 0005342301/0, від 18 листопада 2005 року № 0005342301/1, від 30 січня 2006 року № 0005342301/2 -скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2012 року -залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.