5-1473км15 Про визнання особи невинуватою та виправдання за ст. 367 КК України за недоведеністю її участі у вчиненні злочину - 20.08.2015 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 серпня 2015 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013100230000068 за касаційною скаргою представника Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 19 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 грудня 2014 року щодо ОСОБА_3

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 19 серпня 2014 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Обухова, Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано невинуватим та виправдано за ч. 2 ст. 367 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 грудня 2014 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_3 обвинувачувався у неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним та громадським інтересам.

Зокрема, ОСОБА_3, в силу займаної посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав та нерухомого майна Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області будучи службовою особою, отримав 16 лютого 2013 року від директора ТОВ "Українка" ОСОБА_5 заяву та документи про державну реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та за результатами їх розгляду 01 березня 2013 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень за № НОМЕР_1, на підставі якого провів реєстрацію права власності на вказаний цілісний майновий комплекс за ТОВ "Українка".

04 березня 2013 року директор ТОВ "Українка" ОСОБА_5 отримала в Державній реєстраційній службі свідоцтво на право власності на вказане нерухоме майно.

При цьому, згідно з пред'явленим обвинуваченням, заявлені 16 лютого 2013 року ТОВ "Українка" права на об'єкт нерухомого майна, будинок побуту, літера "А", як складової частини цілісного майнового комплексу не відповідали вимогам законодавства, оскільки на момент проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, мали місце суперечності між заявленими ТОВ "Українка" документами та вже зареєстрованими за територіальною громадою міста Українка в особі Української міської ради правами на будинок побуту за літерою "А".

За наявності достатніх підстав для відмови ТОВ "Українка" в державній реєстрації прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 протиправно здійснив державну реєстрацію права за неналежним власником на цілісний майновий комплекс в складі будинку побуту, літера "А", розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та видав ТОВ "Українка" свідоцтво про право власності і витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Внаслідок зазначених дій державного реєстратора ОСОБА_3, територіальній громаді міста Українка, Обухівського району, Київської області, спричинено тяжкі наслідки, пов'язані з протиправним відчуженням майна, що знаходилось у їх комунальній власності.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції і призначення нового розгляду у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Надаючи доказам власну оцінку, ОСОБА_4 обґрунтовує винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та вважає, що аналогічні за змістом його доводи, наведені в апеляційній скарзі, без обґрунтованих відповідей залишив апеляційний суд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1 на підтримку доводів касаційної скарги, думку прокурора, який вважав, що скасуванню підлягає ухвала суду апеляційної інстанції, пояснення захисника і виправданого які заперечували проти доводів касаційної скарги і просили залишити судові рішення без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом ст. 94 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми закону.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається у своїй касаційній скарзі представник є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку згідно з ст. 409 КПК України.

При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції. За таких обставин, доводи касаційної скарги ОСОБА_4 щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь, то суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, рішення суду про виправдання ОСОБА_3 є правильним. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, оскільки обґрунтований належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, яким суд дав вірну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Свої висновки щодо досліджених доказів та їх оцінки суд належним чином мотивував. З цими висновками погоджується й колегія суддів.

Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, зміст та вимоги якої аналогічні касаційній скарзі, відповідно до вимог ст. 419 КПК України належним чином перевірив всі їх доводи та прийняв правильне рішення про обґрунтованість виправдання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України. З наведеними у ній висновками погоджується і суд касаційної інстанції.

Як встановив суд між фондом комунального майна Обухівського району Київської області та товариством покупців-членів трудового колективу МП Українка 27 грудня 1994 року укладено договір купівлі продажу державного майна № 4485. Відповідно до п.1.1 даного Договору, Фонд комунального майна Обухівського району Київської області продав Товариству покупців-членів трудового колективу малого підприємства побутового обслуговування "Українка" (правонаступником якого є ТОВ "Українка") державне майно (цілісний майновий комплекс), що знаходиться в м. Українка по вул. Юності, 6.

На підставі даного договору Фондом комунального майна Обухівського району Київської області 25 січня 1995 року за реєстраційним № 8 видано свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу малого підприємства побутового обслуговування "Українка" за адресою: АДРЕСА_2. Свідоцтво підтверджує, що "Покупець" Товариство покупців-членів трудового колективу малого підприємства побутового обслуговування "Українка" є власником зазначеного цілісного майнового комплексу.

Цей юридичний факт не скасований і на даний час є чинним.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року відмовлено Українській міській раді в позові до Комунального підприємства Київської обласної ради Обухівського району Київської області "Обухівське бюро технічної інвентаризації, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українка" в якому Українська міська рада просила скасувати рішення Обухівського бюро технічної інвентаризації № 578 від 4 серпня 2008 року про відмову в реєстрації та зобов'язати відповідача оформити право власності на будинок побуту по АДРЕСА_2 за територіальною громадою в особі Української міської ради.

19 квітня 2011 року Вищий адміністративний суд України постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року залишив без зміни. Зазначеними судовими рішеннями встановлена правомірність і законність набуття ТОВ "Українка" права власності на вказаний будинок побуту.

Крім того, законність та обґрунтованість постановлених відносно ОСОБА_3 судових рішень не викликає сумнівів у колегії суддів також з огляду на наявну в матеріалах кримінального провадження ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02 липня 2014 року якою залишено без зміни постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову Української міської ради Обухівського району Київської області до Державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3, третя особа - ТОВ "Українка" про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії. При цьому, зазначений суд мотивував своє рішення тим, що у відповідача були відсутні законні підстави для відмови ТОВ "Українка" у здійсненні державної реєстрації прав на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Юності, 6, м. Українка, Обухівського району Київської області в зв'язку з поданням останнім всіх необхідних документів на підтвердження судовими рішеннями, які набрали законної сили, факту втрати Українською міською радою Обухівського району Київської області прав на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 1994 року, який є чинним.

Таким чином, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування постановлених відносно ОСОБА_3 судових рішень, не допустили, а тому підстав для задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_4 немає.

Водночас, колегія суддів в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України відзначає, що суд першої інстанції, мотивуючи рішення про необхідність виправдання ОСОБА_3 обґрунтовує у мотивувальній частині вироку встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, однак у резолютивній частині вироку підставою виправдання ОСОБА_3 вказав - недоведеність його участі у вчиненні злочину та таким чином неправильно зазначив мотив визнання невинуватим останнього. На зазначене не звернув уваги апеляційний суд. Тому, в зв'язку з тим, що наведене не є підставою для скасування судових рішень та не погіршує становище виправданого, судові рішення підлягають зміні в частині визначення мотиву виправдання ОСОБА_3

Керуючись статтями 433 - 436 КПК, колегія суддів,

Касаційну скаргу представника Української міської ради Обухівського району Київської області ОСОБА_4 залишити без задоволення.

В порядку ст. 433 КПК України вирок Обухівського районного суду Київської області від 19 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 грудня 2014 року в частині зазначення мотиву виправдання ОСОБА_3 змінити та вважати його виправданим на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з встановленням відсутності в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.