Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів Чуйко О.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні 26 квітня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2011 року відносно ОСОБА_1

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ст. 286 ч.3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 27 липня 2010 року біля 18 год. на 109 км + 800 м автодороги «Біликівці - Хмільник - Бердичів» між поворотом на с. Біликівці та смт. Браїлів Жмеринського району, керуючи технічно справним автомобілем «Мазда-929» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в напрямку м. Вінниці, в порушення вимог п.п. 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого не впорався з керуванням на мокрому дорожньому покритті, допустив виїзд автомобіля на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем «ЗАЗ-110307» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який перевозячи двох пасажирів рухався в напрямку м. Бар, внаслідок чого водій автомобіля «ЗАЗ-110307» та пасажири даного автомобіля ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 за апеляцією прокурора та захисника в частині вирішення цивільних позовів скасовано, справу в цій частині повернуто на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник засудженого просить вирок та ухвалу скасувати у зв'язку з неповнотою і однобічністю досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, вказує на недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відсутність фіксації судового процесу в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про необґрунтованість касаційної скарги та законність судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ст. 398ч.1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочину суд обґрунтовано послався на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, на показання самого ОСОБА_1, даних ним на досудовому слідстві в якості підозрюваного і обвинуваченого та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою. Перевірено судом і доводи ОСОБА_1 щодо перебування за кермом його автомобіля іншої особи. При цьому показанням свідка ОСОБА_12, який був пасажиром автомобіля під керуванням ОСОБА_1, показанням інших вище зазначених свідків та зміні показань ОСОБА_1 суд дав належну оцінку і прийняв мотивоване рішення.

Доводи касаційної скарги захисника засудженого про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за апеляцією захисника та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.

При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка та зроблені правильні висновки. Апеляційний суд прийняв рішення, належним чином його мотивувавши, та виніс ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, доводи захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_1 є безпідставними.

Доводи захисника щодо відсутності фіксації судового процесу при розгляді справи в суді першої інстанції не заслуговують на увагу, як такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, з протоколів судових засідань від 06-09 грудня 2010 року та від 02 березня - 18 липня 2011 року вбачається, що головуючий роз'яснив всім учасникам судового розгляду, в тому числі і ОСОБА_1 та його захисникам, вимоги закону щодо повного фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного запису, технічними засобами, проте, жоден учасник вимог про таке фіксування не заявляв. (т.2, а.с.36-40, 58-65).

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання захисту про призначення судово-медичної експертизи щодо отриманих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при зіткненні автомобілів для встановлення місця його перебування в автомобіля, мотивувавши тим, що місце перебування ОСОБА_1 в автомобілі під час ДТП можливо з'ясувати і без проведення такої експертизи, шляхом дослідження всіх доказів, які суд належним чином дослідив та дав їм відповідну оцінку. Відмова суду у задоволенні зазначеного клопотання не є порушенням права засудженого на захист.

Покарання, призначене судом ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень не знаходить.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого - без задоволення.