Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Кульбаби В.М., Швеця В.А.,за участю прокуроразахисника ОСОБА_4, ОСОБА_5потерпілого ОСОБА_6розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2011 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1

раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді

позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_7 на користь кожного з потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в якості відшкодування моральної шкоди 50 тис грн. та матеріальної шкоди 18 932,05 грн; на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві судові витрати 405,65 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2011 року зазначений вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що 17 листопада 2010 року, близько 10 год 45 хв, він, керуючи технічно справним автомобілем «Фольксваген-Транпортер», рухаючись заднім ходом по проїжджій частині вул. Жмаченка зі сторони вул. А.Навої в напрямку Дарницького бульвару, навпроти будинку АДРЕСА_1, порушив п.п. «б» п. 2.3, 10.1, п. 10.9, п. 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, який внаслідок отриманих травм помер. Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) з боку водія ОСОБА_7 виявилося в тому, що він, керуючи автомобілем, рухаючись заднім ходом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки дорожнього руху, яку він об'єктивно спроможній був виявити, ОСОБА_7 не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9

В касаційній скарзі захисник посилається на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону в зв'язку з безпідставністю відхилення судом його клопотання про виклик в судове засідання судово-медичного експерта, а також необґрунтованістю зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого в частині незастосування ст. 75 КК України; невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України; просить судові рішення в частині засудження ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на додаткове розслідування; у разі недостатності підстав для скасування судових рішень - вирок змінити, застосувавши ст. 75 КК України; винести окрему ухвалу щодо судді Дзюби О.А.

Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав касаційну скаргу, прокурора та потерпілого, які просили судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо неповноти досудового та судового слідства і невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи не підлягають розгляду судом касаційної інстанції при перевірці судових рішень.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду щодо вини засудженого у вчиненні злочину відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів.

Так, вина ОСОБА_7 підтверджується показаннями самого засудженого, з яких вбачається, що 17 листопада 2010 року, близько 10 год 45 хв, він, керуючи автомобілем «Фольксваген-Транпортер»,він проїхав заїзд у двір будинку АДРЕСА_1, після чого зупинився. Переконавшись, що немає інших автомобілів, крім припаркованого на проїзній частині, почав маневр об'їзду заднім ходом цього автомобіля та відчув глухий удар. Вийшовши зі свого автомобіля, побачив, що на проїзній частині лежав чоловік.

Крім того, вина ОСОБА_7 підтверджується висновками судово-медичної та судово-автотехнічної експертизи, які були проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Так, як вбачається з висновку судово-автотехнічної експертизи, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок невиконання засудженим ОСОБА_7 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи у загиблого ОСОБА_9 виявлені тяжкі тілесні ушкодження, які могли утворитися при наїзді під час руху транспортного засобу вагонного типу. Між виявленими у ОСОБА_9 тілесними ушкодженнями та настанням його смерті вбачається прямий причино-наслідковий зв'язок.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суди цих вимог дотрималися, врахувавши і ті пом'якшуючі обставини та дані про його особу, на які посилається у касаційній скарзі захисник, обставини вчинення злочину.

Призначене ОСОБА_7 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.

Апеляційний суд ретельно перевірив викладені в апеляції доводи та навів в ухвалі мотиви на їх спростування, які ґрунтуються на матеріалах справи, зокрема щодо допиту експерта в якості свідка, на що також вказується в касаційній скарзі.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Згідно зі ст. 23-2 КПК суд зобов'язаний за наявності підстав винести окрему ухвалу (постанову), щоб звернути увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені у справі факти порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину і зумовлюють вжиття відповідних заходів, а також на деякі інші обставини.

Колегія суддів зазначає, що такі підстави для винесення окремої ухвали щодо судді Дзюби О.А. відсутні.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, в зв'язку з чим судові рішення слід залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_7 - залишити без зміни.

З оригіналом згідно:

Суддя: М.Ф. Пойда