Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,суддів Швеця В.А., Кульбаби В.М.,за участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 квітня 2012 року справу за касаційною скаргою прокурора Херсонської області на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 16 листопада 2011 року, якою

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

народження, громадянина України, раніше неодноразово

судимого, востаннє вироком Цюрупинського районного

суду Херсонської області від 13 травня 2008 року за ч. 1

ст. 121, ст. 71 КК України на 5 (п'ять) років і 1 (один)

місяць позбавлення волі

умовно-достроково звільнено від відбування невідбутої частини покарання строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців 27 (двадцять сім) днів.

В апеляційному порядку постанова не переглядалась.

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 16 листопада 2011 року задоволено спільне подання адміністрації Північної виправної колонії № 90 УДДУПВП в Херсонській області та Херсонської міської спостережної комісії про умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання засудженого ОСОБА_5

Суд мотивував прийняте рішення тим, що засуджений призначене вироком суду покарання засуджений відбуває з 30 серпня 2008 року, являється інвалідом ІІІ групи, участі у програмах диференційованого виховного впливу не приймав, за період відбування покарання в колонії порушень вимог режиму не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, за зразкову поведінку 2 рази заохочувався правами начальника відділення та правами начальника установи, свою провину у вчиненому злочині визнав і висловлює певні позитивні наміри стосовно життя після звільнення з місць позбавлення волі та врахував рішення комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі у Херсонській області, яким ОСОБА_5 визначено середній рівень безпеки для осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову суду першої інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв'язку з тим, що на його думку, судом неправильно застосовано кримінальний закон, адже приймаючи рішення про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання суд не врахував того, що останній відбуває покарання за вчинення тяжкого злочину, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення і перевиховання, його соціальну небезпеку, наявність підстав вважати про можливість вчинення ним нових злочинів, а те, що засуджений взагалі не працював та є інвалідом ІІІ групи не є передбаченою законом підставою для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Крім того, вказує, що заохочення ОСОБА_5 отримав в період з 23.06.2011 року по 26.09.2011 року, тобто напередодні розгляду питання про його умовно-дострокове звільнення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом касаційної інстанції, який підтримав касаційну скаргу та просив судове рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно рекомендацій п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26.04.2002 року (v0002700-02) оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії. Зокрема, слід з'ясовувати ставлення засудженого до вчинення злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання суд дотримався наведених вимог закону та врахувавши особу засудженого, характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обґрунтовано прийшов до висновку про можливість його звільнення від невідбутої частини покарання. Колегія суддів погоджується з таким прийнятим рішенням та не знаходить підстав для його скасування, адже як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 своє виправлення довів, порушень режиму відбування покарання не допускав, має заохочення, отже є всі підстави для його умовно-дострокового звільнення від невідбутої частини покарання.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування або зміну постанови суду, колегією суддів не виявлено.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу прокурора Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 16 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.