Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Щепоткіної В.В.,

суддів: Сахна Р.І., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 серпня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10 000 грн, витрат на правову допомогу - 800 грн; на користь Кам'янець-Подільської лікарні № 1 у рахунок відшкодування витрат на лікування - 2294,35 грн.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 22 травня 2008 року в темну пору доби він, керуючи технічно несправним автомобілем марки «Фольксваген-Сантана» (реєстр. № НОМЕР_1) з причепом марки

ПГА- 1 (реєстр. НОМЕР_2) та рухаючись автошляхом із двостороннім рухом сполученням Житомир-Чернівці на 290-у кілометрі (+280 м) в с. Колибаївці Камянець-Подільського району Хмельницької області, всупереч вимогам пунктів 1.2, 1.5, 10.1, 11.2, 12.1, 12.2, 12.3, 13.1, 13.3, 31.1, 31.2, 31.3а, 31.4, 19.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозив у автомобілі та причепі, несправного стану транспортного засобу, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-2103 (реєстр. № НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_3

У результаті дорожньо-транспортної пригоди отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості: пасажири автомобіля під керуванням ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (тяжкі, від яких настала її смерть), ОСОБА_5 (середньої тяжкості), водій автомобіля марки ВАЗ-2103 ОСОБА_3 (легкі тілесні) та пасажир його автомобіля ОСОБА_6 (тяжкі тілесні, від яких настала її смерть).

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено, пом'якшено призначене йому покарання у виді позбавлення волі до 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В порядку ст. 365 КПК України виключено з мотивувальної частини вироку висновок суду про порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 13.1, 13.3 та 31.2 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, не оскаржуючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить постановлені судові рішення змінити, застосувати положення

ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що суд при призначенні його підзахисному покарання не достатньою мірою врахував особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання, а тому, на думку захисника, призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості скоєного та його особі внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Доведеності винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, кримінально-правової оцінки його дій за ч. 3 ст. 286 КК України відповідно до вимог ст. 395 КПК України колегія суддів не перевіряла, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Доводи захисника засудженого, наведені ним у касаційній скарзі, про можливість звільнення ОСОБА_1 від призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і засудив до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Суд другої інстанції при розгляді справи в апеляційному порядку дійшов висновку про можливість зменшення призначеного ОСОБА_1 покарання до мінімального, встановленого санкцією ч. 3 ст. 286 КК України. Свій висновок обґрунтував тим, що вчинений ОСОБА_1 злочин відноситься до необережних, а сам засуджений раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має на утриманні двоє дітей, одна з яких є неповнолітньою, частково відшкодував заподіяні злочином збитки. Врахував апеляційний суд і думку потерпілого, який просив ОСОБА_1 суворо не карати.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що з урахуванням всіх обставин справи, особи засудженого, наслідків, що настали в сукупності, розмір визначеного апеляційним судом ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень у справі, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.