Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.суддів Швеця В.А., Кульбаби В.М.за участю прокурора Деруна А.І.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 квітня 2012 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року залишено без розгляду скаргу ОСОБА_5 на повідомлення Генерального прокурора України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року постанову районного суду залишено без змін.

З матеріалів, які надійшли із суду першої інстанції вбачається, що не погодившись з повідомленням Генерального прокурора України від 16 лютого 2009 року про відмову в скасуванні постанови прокуратури Березівського району Одеської області від 18 березня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи, ОСОБА_5 звернувся до районного суду зі скаргою в порядку ст. ст. 236-1, 236-2 КПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що ст. ст. 236-1, 236-2 КПК України передбачена можливість оскарження повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті є передчасними та такими, що суперечать рішенню Конституційного суду України від 14. 12. 2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, ч. 2 ст. 2, п. 2 ч. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 3 ст. 110, ч. 2 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень ст. ст. 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, ст. 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства в аспекті ст. 55 Конституції України (про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зворотну дію кримінального закону в часі) відповідно до якого конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати в кримінальному судочинстві.

Крім того, залишаючи «без розгляду» скаргу ОСОБА_5 на дії Генерального прокурора України, суд у своєму рішенні послався на ст. 236 КПК України. Між тим, зазначена стаття не передбачає прийняття судом такого процесуального рішення.

Таким чином, при розгляді даної справи судами першої та апеляційної інстанцій допущені такі порушення кримінально-процесуального закону, які колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України, вважає істотними, що є підставою для скасування постанови Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року і ухвали Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року та направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувавши все вищезазначене, розглянути скаргу по суті та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394- 398 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.