Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Чуйко О.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 19 квітня 2012 року справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 29 березня 2011 року щодо ОСОБА_1

Вказаною постановою до

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

на підставі ст. 94 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Як установлено судом, 15.11.2010 року, приблизно о 8 год. 30 хв., ОСОБА_1, перебуваючи в АДРЕСА_1, наніс ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не переглядалась.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову суду та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Посилається на ту обставину, що судом не було враховано характер вчиненого ОСОБА_1 суспільно - небезпечного діяння, яке носить підвищену суспільну небезпеку, пов'язане з посяганням на життя ОСОБА_2 та не застосовано до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КК України, обрання певного виду примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.

Ч. 4 ст. 94 КК України передбачає можливість застосування госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КК України, щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання в психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду, судом може бути застосована госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України від 03.06.2005 № 7 (v0007700-05) «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до частин 3 - 5 ст. 94 КК тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.

Згідно з даними, які містяться у акті комплексної судової амбулаторної психолого - психіатричної експертизи № 1382 від 08.12.2010 року, ОСОБА_1 страждає хронічним захворюванням у виді параноідної шизофренії, безперервний потік, параноїдний тип дефекту. Під час скоєння інкримінованих йому діянь, ОСОБА_1 не міг і не може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними. Він потребує застосування примусових заходів медичного характеру - примусового лікування у психіатричній лікарні з посиленим наглядом.

Місцевим судом при застосуванні до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру - госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом, було враховано дані акту комплексної судової амбулаторної психолого - психіатричної експертизи, однак не враховано ту обставину, що останній вчинив суспільно - небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, яке пов'язане з посяганням на життя іншої особи, конкретні обставини вчинення ОСОБА_1 діяння, які детально наведені у мотивувальній частині постанови і які свідчать про особливу небезпеку для суспільства.

Таким чином, твердження у касаційній скарзі прокурора щодо неправильного застосування судом кримінального закону є обґрунтованим.

У зв'язку з цим постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно дати оцінку характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину, поведінки неосудного на час його злочину, інші обставини, які мають суттєве значення для вирішення питання у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 29 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.