Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 листопада 2011 року.

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не мав судимості,

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, яка не мала судимості,

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та на них покладено обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин за таких обставин.

11 липня 2010 року приблизно о 4 годині ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, знаходячись біля 3-го під'їзду будинку АДРЕСА_1, відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 970 грн із застосуванням до нього насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я.

У касаційних скаргах прокурори, які брали участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, які аналогічні за змістом, порушують питання про скасування судових рішень у зв'язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засуджених внаслідок м'якості, з направленням справи на новий судовий розгляд. Вважають необґрунтованим звільнення засуджених від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Посилаються на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та правильність кваліфікації їх дій прокурори у касаційних скаргах не оспорюють.

Доводи прокурорів, наведені у касаційних скаргах, щодо необгрунтованого застосування вимог ст. 75 КК України та звільнення засуджених від відбування призначеного покарання з випробуванням є непереконливими.

З вироку убачається, що призначаючи покарання, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини його вчинення, дані про особи засуджених, які раніше не судимі, позитивно характеризуються за місцем проживання та роботи, вину у скоєнні злочину визнали частково та частково відшкодували потерпілому спричинену матеріальну шкоду.

За таких обставин, суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання та ухвалив звільнити їх на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, не знайшли свого підтвердження. Як видно зі змісту ухвали, апеляційний суд навів мотиви на спростування доводів апеляції прокурора щодо необґрунтованого на його думку, застосування положень ст. 75 КК України, та належно мотивував своє рішення.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.