5-1978км12 Про незаконне придбання, виготовлення, зберігання і перевезення з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - 17.04.2012 Прийняття

головуючого Животова Г.О., суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,за участю прокурора Саленка І.В. розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2011 року щодо засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вказаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого,

що судимості не має,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого,

що судимості не має,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженим залишено підписку про невиїзд.

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2011 року вирок місцевого суду змінено: ОСОБА_5 за

ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені п.п. 2 - 4 ст. 76 КК України; ОСОБА_6 на підставі ст. 75, ст. 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені п.п. 2 - 4 ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними та засуджені за вчення злочину за наступних обставин.

14 вересня 2010 року близько 13 год. ОСОБА_5, знаходячись на околиці селища Печеніги Харківської області, з метою незаконного придбання, виготовлення, зберігання і перевезення з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, зірвав листя дикоростучої рослини конопель, та перевіз їх в лісосмугу по вул. Лісовій у селищі Малинівка Чугуївського району Харківської області, де на багатті висушив, подрібнив та незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав при собі з метою збуту та на маршрутному таксі о 18 год.30 хв. перевіз його у місто Харків.

Цього ж дня, близько 20 години, ОСОБА_6, перебуваючи біля виходу зі станції метро «Пролетарська», що є місцем масового перебування громадян, за гроші, які передав йому ОСОБА_1, незаконно придбав у ОСОБА_5 за 77 грн. полімерний пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом-канабіс масою 7,1 г., що в перерахунку на суху речовину становить 6,39 г., який незаконно зберігав при собі з метою збуту ОСОБА_1. Цей пакет у нього був вилучений працівниками міліції о 20 год. 15 хв., на автостанції «Автозаводська» у м. Харкові, розташованого поблизу станції метро «Пролетарська».

ОСОБА_5 був затриманий працівниками міліції о 20 год.30 хв. біля станції метро «Пролетарська» і у нього, вилучено грошові кошти в сумі 77 грн., отримані від ОСОБА_6 за збут наркотичних засобів, а також полімерний пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, масою 6,15 г., що в перерахунку на суху речовину становить 5,54 г., який ОСОБА_5 зберігав з метою повторного збуту ОСОБА_6

В касаційній скарзі з доповненнями прокурор порушує питання про скасування постановлених судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м'якості. При цьому вказує на те, що суд першої інстанції при постановленні вироку невірно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України в частині кваліфікації його дій за ознакою повторності, а апеляційний суд залишив це без уваги. Крім того, вважає, що апеляційний суд безпідставно звільнив засуджених від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги з доповненнями, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги з доповненнями, колегія суддів вважає, що касаційна скарга з доповненнями прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доводи прокурора про те, що апеляційний суд неправильно вказав назву кримінально-виконавчої інспекції є слушними, але це порушення закону може бути усунено в порядку виконання вироку самим судом чи судом за клопотанням прокурора. Крім того, це порушення закону, у відповідності до вимог ст. 398 КПК України, не є безумовною підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Також заслуговують на увагу доводи прокурора про невірну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_5 за кваліфікуючою ознакою вчинення злочину повторно.

Із матеріалів справи і обвинувачення, визнаного судом доведеним, слідує, що ОСОБА_5 мав намір збути (продати) особливо небезпечний наркотичний засіб одній особі - ОСОБА_1 по частинам. З цією метою він незаконно придбав, виготовив, зберігав і перевозив особливо небезпечний наркотичний засіб, частину якого у місці масового перебування громадян незаконно збув ОСОБА_1 через ОСОБА_6, а залишки у нього були вилучені працівниками міліції. Тобто ОСОБА_5 скоїв продовжуваний злочин, на що не звернув уваги суд першої інстанції і неправильно кваліфікував його дії ще й за ознакою вчинення злочину повторно.

Апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку на це порушення закону уваги не звернув і вирок щодо ОСОБА_5 у цій частині безпідставно залишив без зміни.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з вироку, суд, призначаючи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особу кожного із них, які раніше не судимі, за місцем проживання характеризуються виключно позитивно, працюють. Судом також обґрунтовано визнано обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття засуджених та визнання ними вини, а щодо засудженого ОСОБА_6 - вчинення злочину неповнолітнім.

Разом з тим, врахувавши ці обставини та за відсутності обставин, які б обтяжували покарання засуджених, суд, в порушення зазначених вимог закону, призначив їм покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок суворості.

Апеляційний суд, при розгляді справи в апеляційному порядку, з врахуванням цих та інших обставин справи, допущене судом першої інстанції порушення закону виправив і обґрунтовано дійшов правильного висновку про можливість виправлення засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та попередження вчинення ними нових злочинів без ізоляції їх від суспільства, але в умовах здійснення контролю за їхньою поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням та з покладенням на них обов'язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України. Це рішення апеляційного суду належним чином вмотивоване, ухвала суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключивши із зазначених судових рішень таку кваліфікуючу ознаку, передбачену ч.2 ст. 307 КК України, як вчинення злочину повторно.