5-1410км12 Про зіткнення автомобіля із велосипедом, внаслідок чого з вини водія автомобіля велосипедисту були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості - 12.04.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 12 квітня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року щодо нього.

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2011 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено за ст. 286 ч.1 КК України до покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням в дохід держави 20 % заробітку щомісячно з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 90 гривень витрат на лікування, 52 500 гривень втраченого доходу від підприємницької діяльності, 6 000 грн. моральної шкоди, разом - 58 590 гривень.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 30 липня 2010 року о 13-00 годині, керуючи автомобілем марки "Форд Мондео", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі вулиці Короля Данила в напрямку перехрестя вулиць Короля Данила - Гетьмана Мазепи з середньою швидкістю руху 15-20 км/год., при проведенні маневру - поворот ліворуч на вулицю Г. Мазепи проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, яка склалася, не надав переваги в русі велосипедисту ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі - по вулиці Гетьмана Мазепи, в напрямку центру міста рухався велосипедист ОСОБА_3, з середньою швидкістю руху 5 км/год., грубо порушив п.п. 1.3, 1.5, 2.З, 10.1, 10.4, 16.11 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , внаслідок чого зіткнувся з велосипедом.

В результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року за апеляцією засудженого ОСОБА_1 вказаний вирок суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок та ухвалу скасувати, а справу направити на нове розслідування, в зв'язку з неповнотою і однобічністю досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, вказує на недоведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, відсутність фіксації судового процесу в суді апеляційної інстанції, неправильне вирішення цивільного позову, не врахування при призначенні покарання обставин, що пом'якшують і обтяжують його, та вважає рішення апеляційної інстанції не мотивованим.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_3 вказує на необґрунтованість такої скарги засудженого та вважає, що при постановленні вироку міським судом та при винесенні ухвали апеляційним судом було дотримано усіх вимог матеріального і процесуального закону, а тому просить відмовити засудженому у задоволенні його касаційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, пояснення засудженого про підтримання касаційної скарги, пояснення захисника про обґрунтованість скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 398ч.1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочину суд обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_3, дані висновків експертиз, дані протоколу огляду місця події та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою. Перевірено судом і доводи ОСОБА_1 щодо причин ДТП та тілесних ушкоджень потерпілого, розглянуто клопотання засудженого щодо при значення повторної судово-автотехнічної експертизи. При цьому висновку судової автотехнічної експертизи та висновку судово-медичної експертизи, показанням потерпілого та показанням засудженого, а також іншим наявним доказам, в тому числі і наданому засудженим висновку спеціаліста, суд дав належну оцінку і прийняв мотивоване рішення.

Доводи касаційної скарги засудженого про недоведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за його апеляцією та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.

При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка та зроблені правильні висновки. Апеляційний суд прийняв рішення, належним чином його мотивувавши, та виніс ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, доводи засудженого щодо недоведеності його вини є безпідставними.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання захисту та засудженого про призначення повторної судово-автотехнічної експертизи щодо встановлення причин ДТП, мотивувавши тим, що в ході досудового слідства проведена відповідна експертиза і безумовні підстави для призначення такої експертизи відсутні, а наявність наданого засудженим висновку спеціаліста не є достатнім. При розгляді справи суд першої інстанції причини ДТП з'ясував без проведення такої експертизи шляхом дослідження всіх доказів, які суд належним чином дослідив та дав їм відповідну оцінку. Відмова суду у задоволенні зазначеного клопотання не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону та підставою для скасування судового рішення.

Доводи засудженого щодо відсутності фіксації судового процесу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не заслуговують на увагу як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 362 ч.9 протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку проведення ним судового слідства, а, оскільки в апеляційній інстанції судове слідство не проводилося, то апеляційний суд обґрунтовано не застосував таку фіксацію.

Отже, доводи касаційної скарги щодо порушення вимог ст. 87 КПК України щодо фіксації судового процесу апеляційним судом з допомогою звукозаписувального технічного засобу є безпідставні.

Цивільний позов потерпілого до засудженого про відшкодування матеріальної і моральної шкоди вирішено відповідно до вимог закону на підставі наявних у справі доказів, про що суд зазначив у вироку. Доводи касаційної скарги не спростовують визначений судом розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Так, судом першої інстанції цивільний позов потерпілого задоволено частково, стягнуто із засудженого на користь потерпілого втрачений дохід від підприємницької діяльності з відповідно вимог ст. 1198 ЦК України і даних довідки ДПІ м. Івано-Франківська та моральну шкоду з відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, а також витрати на лікування в сумі 90 грн. При цьому розміри відповідної заподіяної шкоди визначено згідно з наявними у справі доказами, в тому числі і страхового полісу, та вимогами закону. Згідно наявного полісу № ВС/9859510 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальнику ОСОБА_1 визначено ліміт відповідальності у разі настання страхового випадку для шкоди, заподіяної життю і здоров'ю потерпілого, та шкоди, заподіяної майну потерпілого. Вказаним страховим полісом не передбачено можливість відшкодування втраченого доходу та моральної шкоди особі потерпілого.

Посилання в касаційній скарзі засудженого на необґрунтовану відмову суду першої інстанції за його клопотанням залучити співвідповідача СК «Українська страхова група» колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно вимог ст. 33 ч.1 ЦК України суд за клопотанням позивача залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача, тому засуджений як цивільний відповідач не вправі заявляти такі клопотання, а потерпілий як цивільний позивач такого клопотання згідно матеріалів справи не заявляв. Отже, судом першої інстанції обґрунтовано було відмовлено в залученні в якості співвідповідача СК «Українська страхова група» і така відмова не є підставою для скасування судового рішення.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Дані про особу ОСОБА_1 та обставини, на які є посилання в касаційній скарзі, судом першої інстанції були досліджені та враховані при призначенні покарання. Судом апеляційної інстанції перевірено обґрунтованість призначення такого покарання та прийнято відповідне мотивоване рішення.

Отже, покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

За таких обставин, доводи касаційної скарги засудженого щодо порушення вимог ст. 65 КК України судом першої інстанції при призначенні покарання і порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінально-процесуального закону є безпідставними.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.