Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Животова Г.О.,суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В.,за участю прокурора Галюги В.В., захисника ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 вересня 2011 року.

Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 1 липня 2011 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України,

раніше не судиму,

засуджено за:

- ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі, з конфіскацією майна, що належить їй на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з конфіскацією майна, що належить їй на праві власності.

У відповідності до вимог ст. ст. 81, 93 КПК України вирішено питання судових витрат і долю речових доказів по справі.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 вересня 2011 року вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_6 покарання змінено та на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік. Покладено на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Врешті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винною в тому, що вона в кінці серпня 2010 року на городі свого господарства, за адресою АДРЕСА_1, зірвала два кущі дикорослої рослини коноплі, що є особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабісом, яку висушила, подрібнила та незаконно зберігала без мети збуту.

23 квітня 2011 року в період часу з 21 год. 30 хв. по 21 год. 55 хв. ОСОБА_6 з метою незаконного збуту, зберігаючи при собі перенесла частину зазначеного наркотичного засобу, масою в перерахунку на суху речовину 1,008 г, до магазину по АДРЕСА_2, де незаконно збула його ОСОБА_7 за 50 грн.

26 квітня 2011 року в вечірній час ОСОБА_6 громадським транспортом, з метою збуту, перевезла частину зазначеного наркотичного засобу масою в перерахунку на суху речовину 0,759 г до магазину ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташований у АДРЕСА_3 де незаконно збула його ОСОБА_7 за 150 грн.

Крім того, 26 квітня 2011 року в вечірній час ОСОБА_6 громадським транспортом, без мети збуту, перевезла частину зазначеного наркотичного засобу масою в перерахунку на суху речовину 7,884 г до магазину ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташований у АДРЕСА_3 де о 20:30 год була затримана працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій та обґрунтованості засудження ОСОБА_6, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. Зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон - ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості злочину та особі засудженої.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисника ОСОБА_5, який заперечує проти скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Доведеність винності та правильність кваліфікації дій засудженої за ч. 1 ст. 309; ч. 2 ст. 307 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного засудженій покарання, у зв'язку з необґрунтованим звільненням її на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, то вони є непереконливими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, то він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, конкретні обставини справи, дані про її особу, зокрема, те, що вона повністю визнала вину, щиросердно розкаялася, одружилася, перебуває у стані вагітності, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, має на утриманні хвору матір, а також її поведінку після вчинення злочину.

Враховуючи викладене, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що засуджена ОСОБА_6, перебуваючи на підписці про невиїзд, ніяких протиправних дій не вчиняла, від слідства й суду не ухилялась, висновок суду апеляційної інстанції про можливість звільнення засудженої на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Наведені у касаційній скарзі доводи щодо м'якості призначеного ОСОБА_6 покарання не є достатніми для визнання неможливим виправлення засудженої без відбування покарання.

Таким чином, вважати призначене ОСОБА_6 покарання несправедливим внаслідок його м'якості, про що йдеться у касаційній скарзі, немає підстав. Обране покарання і рішення суду про звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням слід визнати таким, яке є необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 вересня 2011 року щодо ОСОБА_6 без зміни.