Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого:Орлянської В.І., суддів:Тельнікової І.Г., Суржка А.В., за участю прокурора:Казнадзея В.В. розглянула в судовому засіданні 31 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 29 грудня 2011 року щодо нього.

Вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 жовтня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 вирішено рахувати з 25.12.2010 року з моменту його затримання та поміщення до ізолятору тимчасового тримання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Сумського міського управління у відшкодування матеріальної шкоди 442 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Комунального закладу Сумської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» у відшкодування матеріальної шкоди 450 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 77 грн 40 коп.

Майно засудженого ОСОБА_5, на яке був накладений арешт - звернуто в рахунок відшкодування цивільних позовів.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше неодноразово судимого, останній раз 2 лютого 2007 року за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 77 грн 40 коп.

За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними та засуджені за те, що 22 грудня 2010 року приблизно о 17 годині за попередньою змовою з метою викрадення чужого майна, розподіливши між собою ролі, знаходячись на зупинці громадського транспорту в районі магазину № 21 по вул. Курській в м. Суми сіли в тролейбус, що слідував в напрямку центру м. Суми, та в районі «Курського мосту» по вул. Реміснича в м. Суми таємно, шляхом вільного доступу, викрали з нагрудної кишені куртки малолітнього ОСОБА_7 мобільний телефон «Нокіа 6300» з картою пам'яті, вартістю на загальну суму 852 грн.

24 грудня 2010 року приблизно о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_5, перебуваючи в адміністративній будівлі Ковпаківського РВ Сумського МУ УМВС України в Сумській області по вул. Першотравневій 21 в м. Суми, в коридорі першого поверху, біля входу до чергової частини райвідділу, будучи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, висловлюючись в адресу працівників міліції нецензурною лайкою, вдарив лівою рукою в скляну частину склопластикових дверей до чергової частини, чим пошкодив майно райвідділу на суму 442 грн та зірвав нормальну роботу райвідділу.

В той же день, 24 грудня 2010 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_5, будучи доставленим до КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» по вул. Куликівській, 43 а м. Суми для встановлення стану сп'яніння, продовжуючи свої хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, висловлюючи нецензурною лайкою на адресу працівників міліції, умисно кулаком руки розбав віконне скло, розміщене зліва від входу до вказаного закладу, завдавши матеріальної шкоди КЗ СОР «Обласний наркологічний диспансер» на суму 450 грн та зірвав нормальну роботу установи.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 29 грудня 2011 року апеляцію засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 жовтня 2011 року щодо засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - без зміни.

Судові рішення щодо засудженого ОСОБА_6 в касаційному порядку не оскаржуються.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 вбачається, що він порушує питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та його особі внаслідок суворості.

При цьому, зазначає, що суд належним чином не врахував обставини, які характеризують його особу та пом'якшують йому покарання, та призначив надто суворе покарання, а апеляційний суд безпідставно відхилив його клопотання про застосування до нього амністії.

Також заявляє, що правоохоронні органи застосовували до нього недозволені методи слідства.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах, які досліджувалися судом, що у касаційній скарзі не оспорюється, як і кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про призначення йому надто суворого покарання, то вони є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_5 покарання районний суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, те, що він, хоча і є особою, яка в силу ст. 89 КК України не має судимості, однак раніше уже засуджувався за вчинення крадіжки, що характеризує його як особу, схильну до вчинення умисних злочинів; обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, позитивна характеристика; обставину, яка обтяжує його покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, та обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання з ізоляцією від суспільства.

Аналогічні доводи щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі ОСОБА_5 були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який з ними не погодився та залишив вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є законною та вмотивовано, відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, доводів касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для зміни судових рішень та пом'якшення призначеного покарання, як про це просить ОСОБА_5

Відсутні законі підстави й для задоволення клопотання засудженого про звільнення його від покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році» (3680-17) .

Так, в касаційній скарзі засуджений стверджує, що підставами для застосування вказаного Закону є те, що він в силу ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, вчинив злочин до набрання чинності Закону України «Про амністію в 2011 році» (3680-17) , вчинені ним злочини є злочинами середньої тяжкості, а також те, що його мати хворіє.

Однак, відповідно до Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) зазначені обставини не є підставою для звільнення особи від кримінального покарання, підтвердження наявності інших обставин, які є підставою для застосування вказаного закону, засуджений не наводить.

Тому, він не є суб'єктом амністії. А апеляційний суд правомірно вказав, що доводи засудженого про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2011 році» (3680-17) є безпідставним, так як для цього відсутні підстави, передбачені вказаним законом.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про застосування до нього під час дізнання та досудового слідства недозволених методів слідства, а саме фізичного та психологічного тиску, то вони не підтверджуються матеріалами кримінальної справи. Більше того, прокуратурою Ковпаківського району м. Суми було перевірено зазначені скарги ОСОБА_5 та винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 8 липня 2011 року щодо незаконних дій працівників РВ СМУ УМВС України в Сумській області. (т. 2 а. с. 67), яка ніким в передбаченому законом порядку не оскаржена, та має юридичну силу.

Тому касаційна скарга засудженого і в цій частині задоволенню не підлягає.

При перевірці кримінальної справи колегією суддів не вбачається істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 29 грудня 2011 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.