5-2613к12 Про таємне викрадення мобільного телефона - 31.05.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 31 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - Пилинського С.В. на вирок Апеляційного суду АР Крим від 06 березня 2012 року відносно ОСОБА_2

Вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 10 січня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого, останній раз: 21 грудня 2007 року вироком Феодосійського міського суду АР Крим за ст. 187 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, звільнений 10 лютого 2011 року по відбуттю строку покарання;

засуджено за ст. 185 ч.2 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці.

Вироком Апеляційного суду АР Крим від 06 березня 2012 року за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасовано, та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_2 за ст. 185 ч.2 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 365 КПК України вирок міського суду змінено, виключено із вступної його частини вказівку про судимість від 20 січня 2005 року, в решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 27 березня 2011 року в період часу з 22-40 год. по 23-10 год. в барі «Пивляндія» по вул. Чкалова, 113 в м. Феодосія АР Крим, де шляхом вільного доступу, таємно викрав належний ОСОБА_3 мобільний телефон «Самсунг GT 5230 W», вартістю 1000 грн., завдавши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій засудженого та доведеність його вини, просить зазначений вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого в наслідок м'якості, а справу направити на новий апеляційний розгляд. При цьому прокурор вказує на те, що апеляційний суд невірно виключив судимість ОСОБА_2 за вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 20 жовтня 2005 року, внаслідок чого призначив покарання, яке є явно м'яким та не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги та наявність підстав для скасування вироку апеляційної інстанцій і направлення справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій за ст. 185 ч.2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості є обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Апеляційний суд, виключаючи із вступної частини вироку суду першої інстанції вказівку про судимість ОСОБА_2 вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 20 жовтня 2005 року, не врахував вимог ст.ст. 12 ч.3, 89 п.7, 90 ч.5 КК України та прийняв безпідставне рішення про виключення вказаної судимості, чим допустив неправильне застосування кримінального закону.

Так, вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 20 жовтня 2005 року ОСОБА_2 засуджено за ст. 185 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 16 червня 2007 року ОСОБА_2 засуджено за злочин, передбачений ст. 296 ч.2 КК України, вчинений ним у період невідбутого покарання за вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 20 жовтня 2005 року, та остаточне покарання йому призначено за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 2 місяці. 25 вересня 2007 року ОСОБА_2 звільнено по закінченню строку відбуття покарання. До закінчення строку погашення судимості за вказані вироки ОСОБА_2 вчинив новий злочин, передбачений ст. 187 ч.1 КК України, та був засуджений за вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 21 грудня 2007 року, а 10 лютого 2011 року був звільнений по відбуттю строку покарання.

Злочин, передбачений ст. 185 ч.2 КК України, за який ОСОБА_2 засуджено вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 10 січня 2012 року, який скасований в частині призначеного покарання вироком апеляційного суду від 06 березня 2012 року, вчинено 27 березня 2011 року.

Отже, відповідно до вимог ст. 90 ч.5 КК України перебіг строку погашення судимості за вироком від 20 жовтня 2005 року перервався і згідно з вимогами ст. 89 КК України строки погашення судимостей не сплинули.

Таким чином, апеляційний суд виключаючи із вступної частини вироку суду першої інстанції вказівку на судимість за вироком від 20 жовтня 2005 року неправильно застосував кримінальний закон.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Апеляційним судом при призначенні засудженому покарання судимість за вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 20 жовтня 2005 року не була врахована, внаслідок чого засудженому призначено покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

За таких обставин, доводи прокурора у касаційній скарзі про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості є обґрунтованими і скарга підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначене, вирок апеляційного суду щодо засудженого підлягає скасуванню, а справа щодо нього - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді необхідно врахувати наведене, а також доводи прокурора, зазначені у апеляції та касаційній скарзі прокурора, справу розглянути відповідно до вимог КПК України (1001-05) та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а, в разі доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його притягнуто до кримінальної відповідальності, у тому ж обсязі обвинувачення, призначене йому покарання у мінімальних межах санкції ст. 185 ч.2 КК України слід вважати м'яким.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - задовольнити.

Вирок Апеляційного суду АР Крим від 06 березня 2012 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити на новий апеляційний розгляд.