Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Чуйко О.Г. і Наставного В.В.

за участю прокурора Таргонія О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2011 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 3 ст. 286 КК України на 9 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 23 липня 2008 року близько 20 год, керуючи автомобілем марки MAZDA 6, державний номер НОМЕР_1, під час руху зі швидкістю 130-140км/год по вул.Д.Галицького поблизу автозаправної станції «ОККО», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Київська, 84, в порушення пунктів 1.5, 2.3б, 10.1, 12.4, 14.2в, 34.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед початком обгону невстановленого під час досудового слідства транспортного засобу, не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, перетнув лінію 1.3 дорожньої розмітки, перетинати яку забороняється, після чого виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався в зустрічному напрямку прямо. Порушення ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху спричинило загибель водія та пасажира автомобіля ЗАЗ НОМЕР_3 ОСОБА_3 і ОСОБА_4, пасажира автомобіля MAZDA 6 - ОСОБА_5, а також заподіяло середньої тяжкості тілесне ушкодження пасажирам автомобіля ЗАЗ НОМЕР_3 ОСОБА_6, ОСОБА_7 і малолітній ОСОБА_8 та тяжке тілесне ушкодження малолітній ОСОБА_9.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 лютого 2012 року вирок Рівненського міського суду від 14 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 у частині залишення без розгляду цивільного позову потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_6, пред'явлені до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 доводить, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок суворості. Посилається на те, що при призначенні йому покарання суд не врахував того, що він раніше не судимий, вину визнав і щиро розкаявся у вчиненому злочині. З огляду на це, просить вирок змінити, пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілим середньої тяжкості та тяжке тілесні ушкодження, та спричинило загибель кількох осіб, а також кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не заперечується.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, по справі не встановлено.

При призначенні ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст. 286 КК України суд правильно урахував тяжкість вчиненого злочину, те, що засуджений раніше не судимий, формально позитивно характеризувався за місцем проживання та роботи.

Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин судом встановлено не було.

Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, у тому числі з протоколу судового засідання, зауваження на який учасниками процесу не подавались, ОСОБА_2 у судовому засіданні, обравши свій спосіб захисту, заперечував свою винуватість у порушенні Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) (т.3 а.с.256), свою вину визнав частково, та не висловлював жалю із приводу загибелі трьох осіб, заподіяння ним тяжких тілесних ушкоджень малолітній потерпілій та середньої тяжкості тілесних ушкоджень трьом потерпілим, у тому числі малолітній.

Моральну шкоду потерпілій ОСОБА_7 засуджений ОСОБА_2 відшкодував частково.

За таких обставин, підстав вважати, що ОСОБА_2 розкаявся у вчиненому ним злочині та визнав свою вину при розгляді справи судом апеляційної інстанції і у касаційній скарзі не з метою пом'якшення призначеного йому покарання, немає.

Інших обґрунтованих доводів, які б давали суду підстави для пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, немає.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України колегія суддів

вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 14 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.