Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Чуйко О.Г. і Наставного В.В.

за участю прокурора Таргонія О.В.

засудженого ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 07 грудня 2011 року.

Цим вироком засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 08.04.2003 року за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

17.10.2007 року за частинами 2, 3 ст. 185, ст. 395 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі,

за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки і 3 місяці позбавлення волі.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 02 жовтня 2011 року близько 15 год, будучи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно проник у будинок ОСОБА_3, що знаходиться по АДРЕСА_1, звідки викрав 301 долар США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становило 2399 грн 87 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 07 березня 2012 року вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 07 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 у порядку ст. 365 КПК України змінено та виключено зі вступної частини вироку посилання суду на судимості ОСОБА_2 від 25 червня 1992 року, 28 лютого 1997 року, 02 липня 1997 року як на такі, що на підставі ст. 89 КК України погашені.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 доводить, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу внаслідок суворості. Посилається на те, що при призначенні йому покарання суд не врахував того, що він з'явився із зізнанням, щиро розкаявся у вчиненому злочині, сприяв його розкриттю, повністю відшкодував завдану злочином шкоду та позитивно характеризувався за місцем проживання. З огляду на це, просить вирок змінити, пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки майна, поєднаної з проникненням у житло, та кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не заперечується.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, по справі не встановлено.

При призначенні ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст. 185 КК України суд правильно урахував тяжкість вчиненого злочину, те, що засуджений раніше неодноразово судимий, позитивно характеризувався за місцем проживання, пом'якшуючі покарання обставини, якими суд визнав - щире каяття у вчиненому злочині та сприяння його розкриттю, та обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Те, що ОСОБА_2 позитивно характеризувався за місцем проживання, щиро розкаявся у вчиненому злочині та сприяв його розкриттю було враховано судом при призначенні засудженому покарання ближче до найнижчої межі санкції ч.3 ст. 185 КК України.

Разом з тим, посилання засудженого у касаційній скарзі на те, що він з'явився із зізнанням до органів слідства і повністю відшкодував потерпілій завдану злочином шкоду є голослівними.

Так, як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 не з'являвся до органів слідства із зізнанням, а визнав свою вину, будучи затриманим у порядку ст. 106 КПК України по підозрі у вчиненій ним крадіжці, як особа на яку очевидці, у тому числі потерпіла, прямо вказали, що саме вона вчинила злочин.

Одночасно ОСОБА_2 завдану злочином шкоду самостійно не відшкодував, оскільки 100 доларів США були повернуті ОСОБА_3 судом як речовий доказ, вилучений у ОСОБА_4, якій засуджений збув ці кошти, а цивільний позов по відшкодуванню інших викрадених у потерпілої 201 доларів США, які ОСОБА_2 спалив з метою знищення слідів вчиненого ним злочину, ОСОБА_3 не заявляла із почуття жалю до останнього.

Інших обґрунтованих доводів, які б давали суду підстави для пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, немає.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України колегія суддів

вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 07 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 07 березня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.