Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,за участю прокурора Сингаївської А.О., розглянула в судовому засіданні 31 травня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 листопада 2011 року щодо нього.

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2011 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимостей,

за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що 17 червня 2010 року приблизно о 21 годині у власній квартирі під час сварки з колишньою дружиною ОСОБА_6 з приводу розподілу квартири схватив потерпілу, яка сиділа на краю кухонного меблевого куточку за праву ногу та умисно різко повернув її, заподіявши ОСОБА_6 розтягнення внутрішньої коллагеральної зв'язки правого колінного суглобу та крововиливи на нижніх кінцівках, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що не потягли розладу здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 листопада 2011 року апеляцію засудженого ОСОБА_5 задоволено частково, вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2011 року змінено: зменшено суму стягнення із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_6 в рахунок марального відшкодування до 2000 грн. В решті вирок районного суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та закриття справи у зв'язку з порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою судового розгляду.

При цьому, зазначає, що в скарзі приватного обвинувачення невірно зазначена дата події злочину; сама скарга подана представником потерпілої за довіреністю, який мав право діяти тільки як цивільний позивач, а не подавати скаргу приватного обвинувачення; допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 (громадянина Італії) відбувся з порушенням ст. 270 КПК України, так як суд не забезпечив його перекладачем; не була судом викликана та допитана у якості свідка ОСОБА_9, яка була очевидцем сварки; суд безпідставно взяв до уваги показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які не були очевидцями події, і відкинули показання ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які були очевидцями події; вирок суду не відповідає вимогам ст. 323 КПК України. Крім того, зазначає, що апеляційний суд безпідставно не звернув уваги та не усунув вказані порушення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як видно із змісту касаційної скарги, засуджений фактично посилається на однобічність і неповноту судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка, а саме даними показань потерпілої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_11, показаннями експерта ОСОБА_15, а також даними акту медичного обстеження № 708 від 18 червня 2010 року, акту судово-медичної експертизи № 397 від 21.04.2011 року, даними лікарняної довідки № 5099 від 18.06.2010 року та іншими матеріалами справи.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого за ч. 1 ст. 125 КК України кваліфіковані правильно.

Що стосується покарання, то воно призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Доводи засудженого про істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, оскільки суд прийняв до впровадження скаргу приватного обвинувачення, подану представником потерпілої, який не мав на це права, є неспроможними.

Так, як вбачається з матеріалів справи, скарга приватного обвинувачення подана потерпілої ОСОБА_6 та підписана нею. А те, що вказану скаргу підписав ще й її представник не є порушенням закону. Більше того, відповідно до змісту довіреності потерпіла уповноважила свого представника на виконання обов'язків скаржника.

Інші доводи касаційної скарги засудженого були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином перевірив матеріали справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення. Ухвала апеляційного відповідає вимогам ст. 377 КПК України, є вмотивованою.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, при перевірці матеріалів справи колегія суддів не вбачає, тому доводи касаційної скарги засудженого є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 листопада 2011 року щодо засудженого за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.