5-2618км12 Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 31.05.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні 31 травня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року щодо ОСОБА_2,

Вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2011 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

- за ч.1 ст. 115 КК України на 9 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що вона 09 квітня 2011 року близько 23 год 40 хв, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, маючи умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_3, нанесла останньому удар ножем в груди, спричинивши йому тілесне ушкодження у вигляді одиничного сліпого проникаючого колото-різаного поранення грудей із наскрізним пошкодженням передньої стінки правого передсердя серця і сліпим пошкодженням міжпередсердньої перегородки, яке потягло розвиток тяжкого геморрологічного шоку, внаслідок якого ОСОБА_3 помер.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року вирок щодо ОСОБА_2 змінено, пом'якшено призначене їй покарання та постановлено вважати її засудженою за ч.1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, доводить, що апеляційний суд, пом'якшивши ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, неправильно застосував кримінальний закон та призначив покарання, яке внаслідок м'якості не відповідає тяжкості вчиненого засудженою злочину та даним про її особу. Посилається на те, суд апеляційної інстанції не врахував тих обставин, що засуджена частково визнала свою вину, злочин вчинила в стані алкогольного сп'яніння, а також безпідставно визнав як пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття у вчиненому злочині та активне сприяння розкриттю злочину. Стверджує, що суд апеляційної інстанції, порушуючи норми кримінально-процесуального закону, без проведення судового слідства по справі надав іншу оцінку доказам, ніж місцевий суд, і допустив формулювання, які ставлять під сумнів правильність кваліфікації дій ОСОБА_2. Просить ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації дій засудженої за ч.1 ст. 115 КК України у касаційній скарзі не оскаржені.

Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 115 КК України (2341-14) місцевий суд урахував характер і ступінь тяжкості цього злочину, дані про засуджену, зокрема те, що засуджена раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання характеризувалася задовільно, на спеціальних обліках не перебувала, на момент вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії і керувати ними, а обтяжуючою покарання обставиною суд визнав - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, пом'якшуючи ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, неправильно застосував кримінальний закон.

Так, відповідно до вимог ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням даних про особу винного, суд може призначити засудженому основне покарання нижче від найнижчої межі санкції статті кримінального закону, за яким його засуджено.

Суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Змінюючи вирок щодо ОСОБА_2 у частині призначеного їй покарання і застосовуючи ст. 69 КК України, апеляційний суд указав на те, що місцевим судом недостатньо враховано віктимну поведінку потерпілого ОСОБА_3 і те, що засуджена розкаялася у вчиненому, за місцем проживання характеризувалася позитивно, а за місцем реєстрації - задовільно, та одночасно визнав пом'якшуючими покарання обставинами - явку з повинною, щире каяття засудженої та її активне сприяння розкриттю злочину.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 377 КПК України належним чином не обґрунтував своє рішення про те, що ОСОБА_2 надавала органам досудового слідства будь-яку допомогу в установленні невідомих їм обставин справи, а також, що вона щиро розкаялася у вчиненому вбивстві ОСОБА_3, оскільки засуджена, обравши свій спосіб захисту шляхом висунення версії про вчинення нею вбивства потерпілого, захищаючись від його протиправних дій, свою вину визнала частково, а жаль із приводу вчиненого висловила лише одночасно з проханням не призначати їй суворе покарання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав пом'якшуючими покарання обставинами - щире каяття засудженої та її активне сприяння розкриттю злочину.

Одночасно апеляційний суд залишивши поза увагою те, що ОСОБА_2 вчинила особливо тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, не указав на те, чому ті обставини, що засуджена з'явилася із зізнанням, за місцем проживання характеризувалася позитивно, а за місцем реєстрації - задовільно, є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину.

Тобто прийняте апеляційним судом рішення про застосування до ОСОБА_2 ст. 69 КК України є немотивованим, а ухвала суду апеляційної інстанції такою, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки не містить докладних мотивів прийнятого рішення.

При цьому висновок апеляційного суду про недостатнє врахування місцевим судом конкретних обставин справи, зокрема віктимної поведінки ОСОБА_3 і відповідно про правдивість показань ОСОБА_2 у тій частині, що вбивство потерпілого вона вчинила, захищаючись від домагань останнього, зроблений всупереч вимогам ст. 363 КПК України, без відновлення судового слідства та дослідження доказів по справі, оскільки місцевий суд, детально дослідивши докази по справі, дійшов протилежного висновку, належним чином обґрунтувавши його у вироку.

З огляду на вищевикладене, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд із підстав неправильного застосування кримінального закону, а саме ст.69 КК України (2341-14) та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодити суду постановити законне та справедливе судове рішення.

При новому апеляційному розгляді справи суду належить перевірити зібрані у справі докази й доводи апеляції, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку та з урахуванням усіх обставин визначитись щодо правильності призначення судом покарання, та прийняти законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону.